| Стаття |
|
|
|
|
Тиха революція
Як Україна витісняє "велику російську культуру" зі світової сцени
12 червня, четвер
Поширити у Facebook
Наприкінці травня Польща заявила, що підтримує викладання української мови в польських школах як другої іноземної. Раніше в університеті США відкрили українську студію, багато схожих ініціатив прокотилося й Європою. Вивчення української мови у західному світі стає все популярнішим
У європейських країнах та США широко розповсюджений міф про "велику російську культуру", який формувався через хвилі міграції російської інтелігенції у радянські і дорадянські часи, який згодом підтримала і сама радянська влада фінансуванням російських студій і рекламою вивчення російської мови і культури.
"ДС" розбиралася, чи дійсно завдяки міграції українців з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну українська культура стає затребуваною в світі, чи зможе вона зрештою потіснити авторитет "великої російської культури" у країнах Заходу і мати попит.
Форпости становлення іміджу України в Європі
Перші патерни розповсюдження і ширшого ознайомлення західного світу з Україною почалися одразу з повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, коли іноземцям швидко потрібно було розібратися не лише у суті нашої війни, а й у тому, що таке Україна, де вона знаходиться, якою мовою там розмовляють і як приймати і взаємодіяти з біженцями.
Тоді ж для левової частки американців та європейців стало відкриттям, що офіційна мова в Україні - українська, що вона таки істотно відрізняється від російської, а багатьом українцями чути російську наразі - боляче і неприємно, хоча переважна більшість з них цією мовою прекрасно володіє. Це все пояснювали і окреслювали українці англійською чи вже місцевими мовами своїм новим знайомим, друзям, сусідам та колегам. І така особистісна комунікація стала перших поштовхом до справжніх і дуже швидких зрушень авторитету України в Європі та США не лише на політичній та військовій аренах, але й на культурній.
Так, у 2022-му фонд Unbreakable Ukraine відкрив першу школу, де викладали закордонну українську програму у Варшаві, Кракові та Вроцлаві. Кількість учнів тоді складала приблизно півтори тисячі, у школі викладали 180 українських вчителів. Це був альтернативний і тимчасовий шлях збереження української освіти та мови для дітей, що не перейшли у польські школи. З 2023-го у Польщі започаткували модель CARE Poland, за якою організували навчання у гібридному форматі - денні заняття в польських школах та вечірні - українською мовою. У Гданську та Варшаві створили "мостові" програми, що допомагають зберегти українську мову, культуру та соціалізацію.
Своєю чергою, університет Нотр-Дама (штат Індіана, США) відкрив Ukrainian Studies Hub у вересні 2023, аби об'єднати студентів та викладачів щодо тем, пов'язаних з Україною - мовою, історією, культурою та політикою.
Університет Каліфорнії заявив про зростання попиту на викладачів української мови та готовність розвивати і додати українську до магістерських та бакалаврських програм. Він отримав на це грант у $3 млн. від Open Society Foundations. Для цього Департамент слов'янських мов і літератур UC Berkeley (інша назва університету Каліфорнії) найняв, зокрема, лкторку української мови Наталію Гошилик.
"У мене навчаються студенти різних спеціальностей, пов'язаних передусім з міжнародними відносинами і слов'янськими мовами. Вони вчать українську мову з різних причин. Передусім, хочуть посилити свою спеціалізацію в регіоні, роблять акцент на Східній Європі та на Україні зокрема", - розповідала Наталія. Зі слів лекторки, посада передбачає читання двох курсів - власне мовний курс і просунуте читання з української мови, культури й історії. Вона каже, що в США інтерес до України виріс до безпрецедентного рівня.
У грудні 2024 року Україна лобіювала британську владу щодо повернення екзамену General Certificate of Secondary Education (GCSE) з української. GCSE - національний іспит у Британії, який складають учні віком 15-16 років після завершення обов'язкової середньої освіти і результати якого використовуються для вступу до подальших освітніх рівнів, зокрема A-level або коледжу.
Основним аргументом капанії було те, що наразі у Британії проживає 34тисячі українських дітей. У травні 2025 року Guardian повідомила, що Британія зазнає тиску, щоб ввести GCSE з української мови для дітей-біженців. Так, уповноважена у справах дітей Рашель де Соуза наполегливо закликала британський уряд знову впровадити GCSE з української, адже попередній був скасований ще у 1995-му. Є висока імовірність, що іспит впровадять і тоді він повинен буде замінити курси з російської, які називають "травматичними" для українських дітей.
Звіт "Ukrainian Studies in Europe - Situation report" 2025 року також показує масове розширення українських студій у Європі (Франція, Італія, інші), особливо після 2022. Проте програми часто залежать від тимчасових грантів і стикаються з нестійким фінансуванням. Наприклад, грант видається лише на 4 роки, яких недостатньо для глибоких досліджень. Фінансові обмеження також стримують розширення годин викладання. Таким чином, теперішнє зростання - стимульоване, але нестабільне.
Свіжа дослідницька стаття Present and Future of the Ukrainian Language Teaching and Ukrainian Studies in Europe вказує, що через переселення у Європі активно зростає викладання української мови у школах як окремого предмета або як культури. Важливий внесок роблять самі українці, викладачі, неурядові організації - і це формує інфраструктуру для української комунікації в Європі.
Зрештою, наприкінці травня цього року Польща підтримала викладання української мови в польських школах як другої іноземної. Можливість її запровадження залежить від ініціативи батьків, наявності викладача та погодження адміністрації закладу, але сам такий дозвіл є.
Культурні магніти, що вже захоплюють
З найяскравіших і найбільш впізнаваних культурних українських магнітів, які захоплюють західну публіку, варто виділити постановку київського театру імені Івана Франка з "Конотопською відьмою". Зимовий європейський тур 2025 року охоплює Берлін, Прагу, Відень, Женеву та інші міста. Вистава поєднує український фольклор, соціальні теми та музичне мистецтво. А також збирає аншлаги, солдаути, отримує високі оцінки критиків та глядачів. "Конотопську відьму" називають сучасною сценічною відповіддю на війну через антиколоніальний підтекст, фольклор як носій української ідентичності, гумор і магію як інструменти спротиву. Крім того, музика у виставі - не фон, а емоційний провідник: від весільного драйву до похоронних нагадувань. Вона структурує наратив, підтримує колективну пам'ять і формує стан катарсису, що особливо важливо у воєнний час.
Іншим впізнаваним магнітом є Ukrainian Freedom Orchestra і їхній міжнародний тур, що вперше представив українську симфонічну культуру на відомих сценах. Це оркестр, що складається з українців, які втекли від російського вторгнення в Україну, та українських учасників інших європейських оркестрів. Його започаткувала канадська дерижерка Кери-Лінн Вілсон, що має українське коріння. Метрополітен-опера Нью-Йорка та Польська національна опера підтримали оркестр на знак солідарності з жертвами війни в Україні.
Bandurist Choruses, які працюють у Північній Америці та гастролюють Європою, активно популяризують українське музичне мистецтво. Ukrainian Bandurist Chorus (США) зберігає традицію гри на бандурі, організовує концерти, майстер-класи та живі тури. Американський Bandurist Chorus найстаріший: він був заснований у Києві ще у 1918, після чого емігрував у Німеччину, а згодом - у США. Зараз базується в місті Детройт, штат Мічиган. Canadian Bandurist Capella - найновіший, заснований у 2021-му у Торонто, складається переважно з чоловіків-диригентів, співаків і бандуристів українського походження та активно гастролює Канадою та США, сприяючи поширенню українського хорового мистецтва в діаспорі. New York Bandura Ensemble проводить виступи в музеях Нью-Йорка та експериментує з авангардними підходами до традиційної української музики.
Також існує щорічний фестиваль Ukraine on Film, який проходить у Брюсселі і присвячений українській культурі. Цьогоріч він проходив 28 травня-1 червня, на ньому представили українські документальні та ігрові стрічки. Також він включав концерти та зустрічі з міжнародними авторами. Також у минулому та позаминулому роках у Стокгольмі, Швеція проходив Ukrainian Institute. Це - серія подій: концерт Lviv National Symphony Orchestra, фестивалі, кінопокази, майстер-класи, які мають на меті інтеграцію української культури в Європі. На початку травня цього року у межах Інституту також пройшла серія подій під назвою "Ukrainian Spring".
Також є всесвітньо відомі українські етно-фольк гурти, що активно гастролюють по Європі як у межах фестивалів, так і з концертами. Це, зокрема, ДахаБраха, Haydamaky, Kozak System, ONUKA тощо.
Чи перемагає українська культура російську за кордоном?
Поки сказати, що українська культура домінує над російською в Європі, не можна. Усе ж таки, російська культура працювала задля свого місця на заході століттями, а Україна робить свої перші активні кроки лише кілька років. Якщо у російських культурних діячів, програми і заходи активно і довгий час вкладалася спочатку радянська, а потім вже російська влада, то в української влади наразі пріоритет - підтримка армії і фінансування ЗСУ. Тому усі лаври, які завойовує українська культура, вона завойовує органічно, завдяки діаспорі, попиту від іноземців, які з різних причин цікавляться країною, що дала жорстку відсіч "великій" та "могутній" Росії і тримає її от вже понад три роки повномасштабного вторгнення.
Ще одне питання - українська культура борить російську за заході чи все ж таки існує з нею паралельно, як ще один варіант східноєвропейського колориту чи доповнення до російської?
Я схиляюсь до першого варіанту, адже впровадження української замість російської у школах - крок до нейтралізації давнього домінування російської. Створення факультетів, хабів і нових програм - це не лише символ, а і реальна платформа для зміцнення української культури серед міжнародних аудиторій. Саме тих аудиторій і саме того споживача, який раніше міг би зацікавитися російською.
Крім того, активна інтеграція українських мігрантів значною мірою підтримує соціалізацію дітей та біженців, допомагаючи їм не втрачати свою ідентичність і не забувати мову, але при цьому вивчати нову. Якщо вони самі, звичайно, роблять такий вибір і не вирішують цілком зануритися у нове культурне середовище, а також обирають спілкуватися українською, а не російською.
У контексті культурних ініціатив Україна поступово посуває з ринку Росію, як колись єдину володарку східноєвропейського культурного ринку. Наші культурні ініціативи охоплюють широку географію та аудиторію - від театральных гастролей і кінопоказів до симфонічних і фольклорних турів, демонструючи різноманіття форматів: мистецтва, музики, кіно та освіти, кожен із яких висвітлює силу. Ці події стають також потужними інструментами культурної дипломатії, що формують міжнародний імідж України, зміцнюють ідентичність і сприяють діалогу.
За останні три роки українська культура зробила потужний прорив у західному світі - завдяки хвилі міграції, попиту з боку діаспори та іноземної аудиторії, що відкрила для себе Україну через війну.
Університетські програми, школи, фестивалі, театральні тури й музичні ініціативи формують нову видимість української культури як самостійного й цінного феномена, що протистоїть давньому домінуванню російської.
Попри відсутність централізованої підтримки, українська мова й культура поступово займають своє місце в міжнародному просторі - органічно, переконливо, наполегливо. І, схоже, дороги назад уже немає: світ відкриває для себе Україну дедалі глибше - не лише через заголовки про війну, а й через мову, культуру, мистецтво та людські історії.
Автор: Вікторія Хожаінова
Джерело: DsNews
|