|
Класична музика є пропуском у «клуб цивілізованих» – Василь Василенко
22 вересня 2018, субота
Поширити у Facebook
Як ставляться до класичної музики у Європі і в Україні? Якого рівня музикантів, оперних виконавців, диригентів має Україна? Чому високе мистецтво і класична музика, зокрема, мають такий вплив на формування іміджу країни? Про це Радіо Свобода запитало Василя Василенка, диригента Національного президентського оркестру України, лауреата Шевченківської премії, професора Національної музичної академії України.
– Чим відрізняється ставлення до класичної музики в Україні і у тих європейських країнах, де Ви працювали останніми роками?
– Дозвольте на ваше перше запитання відповісти лише одними цифрами, котрі більш ніж красномовно свідчать про ставлення до класичної музики.
Отже, розпочнемо з оперних театрів. У Німеччині їх 13, в Італії – 14 державних і близько 600 муніципальних, у Франції – 16, лише в Парижі –8 разом із Гранд-оперою та Бастилія-опера, у Великобританії – 14.
В Україні ж, лише 7, разом із двома столичними – Національною оперою і Дитячим муніципальним театром.
Для порівняння, у нашого східного сусіда, тільки у Москві – 10 оперних театрів і у Санкт-Петербурзі – 4.
Щодо кількості симфонічних оркестрів, то ситуація в Україні покращилася останнім часом, оскільки майже в кожному обласному центрі з’явилися оркестри завдяки одержимим і креативним ініціаторам. Але це тільки початок.
Німеччина має 60 оркестрів симфонічних, Великобританія – 56.
Ну, і щоб Ви розуміли, чому Росія успішно затуляє собою Україну в культурному плані – там лише у Москві 17 симфонічних оркестрів.
Оркестри мають десь грати, тому у Німеччині щонайменше 34 концертні зали. В Італії – у кожному містечку своя концертна арена, або амфітеатр, а у більшості великих містах декілька залів та арен.
У Великобританії 27 головних концертних залів. До слова, в одному з найбільших з них – в Альберт-холі Лондона, який нараховує понад 5000 місць, у 2002 році я уперше в історії України презентував мистецтво Одеської опери.
Париж і Москва мають по 10 концертних залів. В Україні поки немає жодного!
А наявність концертних залів – це, окрім усього іншого, ще і можливість проводити фестивалі. Тому у Німеччині проходять 40 фестивалів оперного мистецтва, в Італії – 27, у Франції – 18, у Великобританії – 15. Балетних фестивалів, думаю, не менше.
В Україні ж фестивалів класичної музики стільки, що можна порахувати на пальцях однієї руки.
– Якого рівня музикантів, оперних виконавців, диригентів має Україна?
– Найвищого! Проте, на жаль, напрошується народне прислів'я: «Уміла готувати та не вміла подавати». Нам бракує уміння презентувати своїх і поширювати інформацію про своє, не вистачає культури правильного піару. Це, по-перше.
По-друге, не вміємо, а частіше не хочемо своєчасно, достойно оцінювати і шанувати вдома наші таланти. Хронічна недуга – заздрість поголовно роз’їдає лави митців у всіх сферах, а у музиці особливо.
Після того, як буремні події на сході України позбавили мене роботи в Донбас-опері, лише дві людини протягнули мені руку допомоги: Володимир Рожок, ректор Національної музичної академії України і Анатолій Молотай, художній керівник Національного президентського оркестру. Я щиросердечно їм за це вдячний!.
Маю велике бажання зробити все можливе, щоб Національний президентський симфонічний оркестр України став одним із найкращих репрезентантів української культури в світі.
– Що чекає на публіку, яка піде 22 вересня на концерт «Сузір’я оперних шедеврів» і у найближчій перспективі?
– «Сузір’я оперних шедеврів» – це сольний концерт Андрія Гонюкова, соліста Національної опери України та Чикаго Лірик-опери (США), блискучого майстра оперного співу, визнаного у всьому музичному світі.
Свій неповторний талант Андрій буде дарувати разом зі своїми почесними гостями-колегами Тарасом Штондою і Валентиною Андреєвою, прекрасними митцями оперного і пісенно-романсового жанрів.
Диригенти: Василь Василенко
Джерело: Радіо Свобода
|