Іван Лужний народився в селі Вільховець Саранчуківської громади на Тернопільщині. До повномасштабного вторгнення мешкав у Маріуполі.

"Іван з дитинства любив музику. Здобував перемоги на різних конкурсах. Згодом пов'язав своє життя з улюбленою справою. Закінчив Хмельницьке музичне училище ім. В.І.Заремби та Донецьку державну музичну академію", - розповіла мати.

За її словами, разом з оркестром Іван не раз виступав за кордоном. Також вони завжди брали участь у всіх важливих подіях у житті Маріуполя, їх дуже любили у місті.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, жінка пам'ятає дзвінок сина о 4:00 ранку - він сказав, що вже на службі. Після цього почалися тривожні дні і ночі очікувань звісток і хвилювання.

"Іван потрапив у полон 20 травня 2022 року після виходу Маріупольського гарнізону з "Азовсталі". Маємо інформацію, що він був поранений. Далі їх направили в Оленівку. За весь час полону ми отримали від сина три листи. Він писав, що у нього все добре, що їх добре годують, водять на прогулянку, що вони читають книги. Очевидно, що їм просто сказали, що вони мають написати, це було відразу зрозуміло. Ми теж писали Івану листи і знаємо, що він їх отримував", - продовжила мати військовослужбовця.

Орися Лужна неодноразово брала участь в акціях на підтримку військовополонених, їздила на зустрічі у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та Офіс Уповноваженого ВР із прав людини Дмитра Лубінця, писала звернення з проханнями звільнити сина, спілкувалася з українськими й іноземними журналістами.

"Ці поїздки, зустрічі з родинами військовополонених, підтримка рідних та односельців допомагали мені не впасти у відчай і не зневіритися. Також мене завжди підтримувала кохана дівчина Івана - Стелла, яка разом з нашою родиною чекала на його повернення. Вона після повернення перших полонених в Україну купила для нього все необхідне - одяг, вітаміни для відновлення. Ми не думали, що так довго доведеться чекати, тож термін придатності вітамінів закінчився, і довелося купувати нові. Але найважливіше, що Іван вже на рідній землі", - зі сльозами на очах розповідає жінка.

Вона була на роботі, коли їй зателефонували з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими і сказали, що син хоче з нею поговорити: "Я того дня була заклопотана і не заходила в "Дію". На вихідних планувала їхати на зустріч у Координаційний штаб і думала, що це щодо цього телефонують. Коли ж мені сказали, що Іван поряд, то почала кричати від щастя. Тоді почула голос сина: "Мамо, я вже в Україні". Це були неймовірні емоції".

Орися Лужна з нетерпінням очікує зустрічі із Іваном та мріє обійняти сина вперше за чотири довгі роки.

"Хочу подякувати за молитви священникам храмів нашої громади та інших церков, які молилися за звільнення Івана, спільноті "Матері в молитві", сестрі, всім рідним, сусідам за молитви і підтримку. Я вже зріднилася з матерями і дружинами, які чекають своїх синів та чоловіків з полону, волонтерами, які нам допомагають. Також щиро вдячна всім українцям, які приходять на акції протесту на підтримку військовополонених. Ви робите дуже важливу справу", - зазначила вона.






Джерело: www.ukrinform.ua

Інші: