| Особистість |
|
|
|
Афіша
Аудіо
Відео
Записи
Контакти
|
Євгенія Мірошниченко
м. Київ
народна артистка Української РСР, народна артистка СРСР, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України
Загальні відомості
Творча біографія
Творчий доробок
Репертуар
Публікації
Оперна та концертно-камерна співачка (колоратурне сопрано), народна артистка СРСР (1965).
Народилася у с. Радянське, тепер Вовчанського району Харківської області. Вокальну освіту здобула в Київській консерваторії (1951-57, клас М. Донець-Тессейр).
У 1961 стажувалася в міланському театрі "Ла Скала".
У 1957-90 – солістка Київського театру опери та балету.
З 1980 – викладач (з 1990 – професор) Київської консерваторії.
Євгенія Мірошниченко володіла красивим, легким і рухливим голосом широкого діапазону (понад три октави), чудовою колоратурною технікою та яскравим артистичним талантом.
Гастролювала в СРСР, а також Чехословаччині, Польщі, Китаї, Канаді, США, Болгарії, Румунії, Югославії, Франції, Японії та інших країнах.
Євгенія Семенівна Мірошниченко – лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка ( 1972). Лауреат Міжнародного конкурсу вокалістів у Тулузі (Франція, 1958), Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві (1957).
Кавалер ордена Ярослава Мудрого, ордена «За розбудову України», ордена Слави «На вірність Вітчизні», ордена «Знак пошани», «За досягнення в культурі», міжнародної нагороди — ордена св. Станіслава, володарка Почесного титулу «Зірка українського мистецтва».
26 серпня 2006 року указом Президента України нагороджена званням Героя України.
Почесний громадянин м. Харкова (2001).
Працюючи професором Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, Євгенія Мірошниченко створила свою вокальну школу підготовки оперних співаків. Її вихованці, як зазначала сама Євгенія Семенівна, відрізняються від студентів інших класів тим, що вони навчені образно мислити, уявляти,
перевтілюватися.
Із вдячністю згадуючи свого педагога Марію Едуардівну Донець-Тессейр, Є. Мірошниченко намагалася удосконалити її школу, вокальну методику,
виховуючи у своїх студентів емоційну насиченість голосу, його політність, сфокусований, зібраний звук, чистоту тону.
Її вихованці впевнено перемагають на всеукраїнських та міжнародних вокальних конкурсах, співають у провідних театрах Європи.
На фірмі "Мелодія" записала на пластинки дві українські нар. пісні ("Ні, мамо, не можна нелюба любить", "Ой піду я межи гори"), Концерт для голосу з оркестром Глієра та арії з опер зарубіжних композиторів (Доніцетті, Верді). Знімалася у фільмі "Лючія ді Ламмермур"
Воістину грандіозний внесок Євгенії Мірошниченко в скарбницю українського національного оперного мистецтва.
На сцені Національного академічного театру опери та балету ім. Т.Г.Шевченка упродовж 40 років (1957–1998) вона проспівала понад 20 партій. Особливу любов у прихильників її таланту здобули партії Йолан у «Милані», Ярини в «Арсеналі» Г.Майбороди, Венери в «Енеїді» М.Лисенка, Шемаханської цариці в «Золотому півникові», Марфи в «Царевій нареченій» М. Римського-Корсакова, Віолетти, Джільди в «Травіаті», «Ріголетто» Дж. Верді, Розіни в «Севільському цирульнику» Дж.Россіні, Цариці ночі в «Чарівній флейті» В.-А.Моцарта, Мюзетти в «Богемі» Дж.Пуччіні, Лакме, Манон в однойменних операх Л.Деліба і Ш.Гуно, Церліни в «Фра- Дияволо» Д.Обера. Її Лючія з опери Г. Доніцетті «Лючія ді Ламмермур» – справжній шедевр в історії світового оперного мистецтва.
У концертному репертуарі співачки були численні арії з опер, українські народні пісні та романси українських композиторів
[
|