|
|
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
днями у Музичному салоні Національної філармонії України відбулася презентація нового циклу концертів “Keys & Reeds / Клавіші & Кнопки”
12 грудня 2023, вівторок
Поширити у Facebook
Автором ідеї є фантастичний музикант Ігор Саєнко, який виступив разом із прекрасним піаністом і концертмейстером Денисом Кашубою. Цикл відкрив перший концерт під назвою “Український”.
У програмі пролунали твори:
З. Алмаші – «Карпатська пісня» (версія для фортепіано і баяна І. Саєнка)
А. Білошицький – Іспанська Сюїта (IV, V, VI, VII частини)
В. Зубицький – Карпатська Сюїта (І, ІІ частини)
І. Саєнко – “WHY?!?”
І. Шамо – Концерт для баяна і струнного оркестру (III, IV частини).
Слухачі дуже тепло сприйняли цей концерт, лунали овації й крики “біс”!
Після виступу Ігоря Саєнка Music-Review Ukraine скористувався нагодою аби поспілкуватися з цим чудовим музикантом.
“МЕНІ НАБАГАТО ЦІКАВІШЕ ВИКОНУВАТИ ТВОРИ СУЧАСНИКІВ”
- Пане Ігорю, розкажіть, як народилася ідея циклу “Keys & Reeds / Клавіші & Кнопки” і як відбирали твори для першого “Українського” концерту?
- У нашій Національній філармонії з’явився новий концертмейстер - Денис Кошуба і запропонували зробити спільну програму. Нам комфортно було разом виступати. Знаєте, я спочатку думав назвати цикл лише англійською мовою - “Keys & Reeds “ : клавіші та всі інструменти, що мають “язички: акордеон, баян, бандонеон, концертина. А потім додали в афіші ще переклад українською - “Клавіші & Кнопки”.
Перший концерт у нас “Український”, бо там лунали твори тільки українських композиторів-сучасників: Золтана Алмаші, Анатолія Білошицького, Володимира Зубицького, Ігоря Шамо...
В майбутньому, у рамках циклу, хочу зробити концерти різної музики, наприклад, французької, чи італійської, тому, що акордеон у цих країнах є дуже популярним інструментом. А можливо не робити прив’язку до якоїсь країни, а об’єднати твори, що лунали у кіно чи на театральну тематику. Втім, це точно не будуть хіти з кінофільмів... Зараз, як соліст Національної філармонії України, я маю можливість сам обирати, які твори хочу виконувати. Програми, що пропонував, всі подобалися, як керівництву філармонії, так і слухачам.
- Ви особисто знайомі з багатьма композиторами. Що важче: грати класику, яку меломани знають до нот, чи твори наших сучасників?
- Мені набагато цікавіше виконувати твори сучасників. Річ у тому, що наш інструмент відносно молодий. Навчаючись у консерваторіях, студенти грають і Скарлатті, і Баха, і Моцарта, та інших класиків.
Для навчального процесу це добре, коли молоді музиканти грають твори, що написані у різні епохи й у різних стилях. Питання у тому чи добре ці твори звучать на кнопковому акордеоні? Не можу однозначно ствердно відповісти. Хоча окремі органні твори, наприклад Баха, більш наближено звучать до оригіналу. Приміром, прелюдії й фуги не всі гарно звучать.
Тому класично-романтичного репертуару для баяна не так багато, а з творів сучасної музики є що виконувати.Так, на цьому концерті ми з Денисом Кошубою виконали “Карпатську пісню” Золтаа Алмаші. Цей твір написаний у 2021 році й він побудований на народному мелосі, але звучить дуже свіжо й потужно. Мені здалось, що в його завершальному фрагменті можна почути музичне “вітання”, яке автор немов передає Євгену Станковичу і його “Гірській легенді”. До речі, Золтан - чудовий віолончеліст, соліст ансамблю “Київська камерата”, навчався композиції, як аспірант, у Національній музичній академії саме у Євгена Федоровича.
“ДУЖЕ ВАЖКА КОМПОЗИТОРСЬКА ПРАЦЯ”
- У першому концерті циклу “Keys & Reeds / Клавіші & Кнопки” ви виступили не лише, як виконавець, а ще як композитор. Твір ”WHY?!?” - це не перший ваш композиторський досвід? На альбом вже маєте свої оригінальні твори?
- На цілий альбом ще не маю достатньо власних творів. Дуже важка композиторська праця. Бо є окремі моменти, періоди, коли в голову приходять якісь мелодії.. і думаю, що з цього може вийти хороший твір, але треба сісти і записати, а потім цей матеріал треба розвивати, і саме це найскладніше. Іноді не вистачає фантазії чи елементарної композиторської техніки, бо я не є професійним композитором. Я написав декілька своїх композицій - для струнних, акордеону й віолончелі, зокрема “Серенаду для Галини”. Цей твір народився після звістки про загибель 14 липня 2022 року нашої колеги Галини Олексів.
Вона була акордеоністкою, працювала у Львівській музичній академії. Трагедія сталася у Вінниці під час ракетного удару рашистів по центру міста. Її 8-річний син Роман отримав 45% опіків поверхні тіла, на спині — найважчого четвертого ступеня...А мама Ромчика, яка привела сина на прийом до лікаря — загинула, як власне, сам лікар і ще 25 інших людей... Потім хлопчик довго лікувався у Німеччині, був між життям та смертю, але вижив... Його тато - Ярослав Олексів, викладач Львівської музичної академії, баяніст, диригент, композитор. Дуже талановитий музикант. Ми з ним друзі. У пам’ять про його дружину я написав “Серенаду ...”
- Легше працювати у дуеті, квартеті чи з камерним оркестром?
- Це зовсім різні парадигми. Чим менший склад виконавців, тим більше вимагається виразності, яскравості від кожного музиканта. Кожен з учасників - особистість. Якщо це дует, то обидва музиканти мають бути яскравими солістами, і в той же самий час достатньо гнучкими, щоб відчувати партнера. Коли граєш, наприклад, з камерним оркестром, то там всі музиканти підпорядковуються волі соліста, або диригента. Точно розумію зараз: якщо партнери по сцені тобі вірять, тоді все буде добре.
Треба достеменно знати, що ти хочеш передати конкретно в музиці, яку виконуєш у концерті. Тоді зайві слова не потрібні. Ми починаємо грати, і ніби все само собою відбувається, і всі акценти розставляються самі собою.
“ЩОДЕННО ЖИВ У СВІТІ ЗВУКІВ, МЕЛОДІЙ Й РИТМІВ, Я ОБРАВ БАЯН”
- Ви презентували слухачам різні дуети: баян і скрипка (з Мирославою Которович), два баяни (з Олексієм Коломоєцем), баян і фортепіано (з Дмитром Кошубою)... Як дві “зірки” знаходять спільну мову?
- Я себе не вважаю зіркою. Зірки - на небі! “Зірки-музиканти” - цей вислів напевно прийшов з шоу-бізнесу. Важливо бути щирим на сцені. Мені здається, публіка завжди це одразу відчуває. На щастя, всі, з ким я розділяв сцену в дуеті - прекрасні музиканти та чудові, благородні люди, що є дуже важливим для мене.
- Як стають віртуозами? Ваш баян інколи лунає немов орган...Коли ви вирішили, що будете грати саме на цьому інструменті?
- У 15 років поступив у Чернігівське музичне училище імені Левка Ревуцького, і десь після пів року навчання, після сумнівів, коли щоденно жив у світі звуків, мелодій й ритмів, я зрозумів, що музика поступово стає частиною мого життя. В ті роки мріяв, аби зіграти з оркестром... Цікавий був час навчання у Києві, у Національній музичній академії України. Мій педагог - Сергій Степанович Грінченко, який в той час активно виступав, як соліст, а також очолював легендарний “Квартет баяністів імені М. І. Різоля”. Я отримав щасливу нагоду ще студентом приєднатись до цього колективу і грати у ньому протягом 20 концертних сезонів.
“БАНДОНЕОН ДЛЯ НАС ЦЕ ЕКЗОТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ, ЯКИЙ ДЛЯ ПЕРЕВАЖНОЇ БІЛЬШОСТІ МЕЛОМАНІВ АСОЦІЮЄТЬСЯ З ТАНГО І АСТОРОМ П’ЯЦЦОЛОЮ”
- У час пандемії ковіду концертів не було. Хтось жалівся, а ви опанували новий інструмент бандонеон. Як ви вчилися: по підручниках чи онлайн?
- У період суворого локдауну, коли не дозволялось навіть виходити з дому без нагальної потреби, перші пару тижнів я просто відпочивав, більше спав, подивився декілька фільмів, але вистачило мене всього на два тижні такого життя. До цього я вже давно з великою цікавістю придивлявся до бандонеону.
Для нас це екзотичний інструмент, який для переважної більшості меломанів асоціюється з танго та Астором П’яццолою. Я знайшов і купив дуже старий інструмент в інтернеті й вирішив спробувати відреставрувати його. Почав збирати будь-яку інформацію про бандонеон. То переважно були тексти іспанською та англійською мовами.
Хоча на перший погляд цей інструмент подібний до інших язичкових інструментів, але все ж зовсім інший. Пандемія привела багатьох людей до активності в соцмережах, спілкуванню в онлайн. Я почав шукати й знайшов випускника Консерваторії Буенос-Айресі (Аргентина), який викладав клас бандонеона, і давав уроки онлайн. Взяв у нього десь п’ять-сім уроків.
Одразу пояснив йому, що я професійний музикант, граю на кнопковому акордеоні, тому основне завдання - позбавити мене певних рефлексій, які набув, граючи на акордеоні, аби не переносив їх на бандонеон. Отже, через 15 років, після закінчення музичної академії, я знову відчув себе студентом... Займався годинами й від цього процесу отримував неймовірне задоволення.
- У вас є кілька програм де ви виступаєте саме, як соліст, граючи на бандонеоні. А коли відбувся дебют?
- Влітку 2020 року я почав реставрувати бандонеон. А вже у жовтні цього ж року зробив перший запис для фонду Українського Радіо, граючи на цьому інструменті.
Разом із музикантами ансамблю“ Nota Bene” ми записали сюїту Астора П’яццоли "Five Tango Sensations". Твір написаний композитором для бандонеона й струнного квартету. Отже, моїми партнерами по запису були: Максим Грінченко (перша скрипка), Андрій Павлов (друга скрипка), Іван Грицишин (альт) і Артем Полуденний (віолончель).
Саме ці музиканти першими почули мою гру на бандонеоні.
Програму "Король танго – Астор П’яццола" ми виконували вже спільно з ансамблем “Київські солісти” у 2021 р. і вона була підготовлена до 100-річого ювілею “Великого Астора”. Мав спільні виступи й з камерним оркестром «РЕНЕСАНС» Маріупольської камерної філармонії, оркестрами Харківської й Львівської філармоній та іншими колективами.
- А багато є творів, спеціально написаних для бандонеона, крім Астора П’яццоли?
- Це переважно твори, написані аргентинськими композиторами для різних складів. За жанром, це здебільшого танго й танцювальна музика. Новаторством Астора П'яццолли вважається винайдення «нового танго» (ісп. tango nuevo). На жаль, не так багато є масштабних творів інших авторів спеціально написаних для бандонеона.
- Коли все ж меломанам чекати на другий концерт “Keys & Reeds / Клавіші & Кнопки”?
-Думаю, що в цьому концертному сезоні ще презентую кілька програм. Вже у 2024 році запросимо публіку. У нас з Денисом Кашубою є кілька ідей, які ми обговорювали. Можливо, після концерту "Українського" зробимо "Французький", або інший, з робочою назвою “Електронічний”, хоча виконуватись він буде акустично… Сподіваюсь, що наступні концерти з цього циклу знайдуть свого слухача.
P.S.
17 грудня о 16.00 Ігор Саєнко виступить разом із Камерним оркестром (м. Чернігів). Музиканти запрошують меломанів на концерт, який відбудеться у Чернігівському обласному філармонічному центрі фестивалів та концертних програм. Лунатимуть твори Астора П’яццоли.
ДОВІДКА Music-Review Ukraine
Ігор Саєнко народився 1983 року в місті Галле, Німеччина. Через два роки його батьки повернулися в Україну.
Баяніст і бандеоніст, аранжувальник та композитор.
Ігор Саєнко – яскравий представник потужної молодої генерації українських музикантів.
Вихованець Національної музичної академії України (клас Сергія Грінченка).
У 2001 році, після першого року навчання, Ігоря запросили грати у славнозвісному квартеті баяністів імені Миколи Різоля Національної філармонії України.
У 2016-2019 роках - керівник ансамблю.
З 2010 року – заслужений артист України.
Є співзасновником дуету баяністів KYIV CLASSIC ACCORDION, у складі якого 2019 року здійснив запис для Французького національного телебачення.
Співпрацював з відомими українськими оркестрами та ансамблями – Оркестром народної та популярної музики і Симфонічним оркестром Українського радіо, Національним ансамблем солістів «Київська камерата», Київським Камерним Оркестром, ансамблями сучасної музики Kyiv Sinfonietta та «УХО-ансамбль».
Має численні записи до Художнього фонду Українського радіо.
Представник України у Всесвітній конфедерації баяністів та акордеоністів (СМА), а також член журі одного з найпрестижніших міжнародних конкурсів Trophée Mondial De L’accordéon.
З 2020 року Ігор Саєнко також виконує музику на інструменті «Короля танго» Астора П’яццолли – бандонеоні.
Автор: Тетяна Поліщук
Виконавці: Ігор Саєнко
Композитори:Золтан Алмаші
Діячі мистецтв: Тетяна Поліщук
|