|
|
Концерт-реквієм пам'яті Небесної сотні
«І оживе добра слава»
5 квітня 2014, субота
Поширити у Facebook
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Т. Г. Шевченко
Невимовна туга супроводжувала Концерт-реквієм, на якому вшановували пам'ять трагічно загиблих героїв, «Небесній Сотні». Вони поклали своє життя заради нашого мирного майбутнього…
Незважаючи на сум та жалобу заходу, наче присутність цих героїв, а також велична музика композиторів класиків від бароко до сучасності, осяяла Великий зал Національної музичної академії України, до речі, будівля якої весь час знаходилася в епіцентрі страшних лютневих подій.
Після концерту міністр культури України Євген Нищук, ректор Академії Володимир Рожок, який був ініціатором проведення концерту, а також видатні диригенти Володимир Сіренко, Євген Савчук та співачка Тамара Ходакова відповіли на декілька хвилюючих питань, поділившись своїми думками з читачами порталу «Мюзік-Ревю Юкрейн»:
Євген Нищук, міністр культури України
- Євгене Миколайовичу, якими Ви бачите сьогодні шляхи розвитку української культури в цілому?
 - З огляду на непросту економічну ситуацію, та й взагалі, на всі події, що відбуваються сьогодні в державі, важко сказати щось про розвиток. Влучніше говорити про збереження галузі в цілому. Адже, культура та традиції України знані далеко за межами нашої держави і не секрет, що наших музикантів, вокалістів, хореографів, та в цілому, високо цінує весь мистецький світ.
Безумовно, в тих умовах, в яких ми опинилися нині, я б наголошував передусім на збереженні колективів, які існують, вже мають певні здобутки, стабільно функціонують. І це не стосується питань тієї чи іншої влади. Важливо, щоб ми не розгубили талановитих представників мистецтва, щоб не було відтоку за кордон. І якраз в цьому напрямку я зараз працюю. Це напряму стосується і нових проектів, і програм по секвестору, і питань щодо скорочень.
Я роблю все для того, щоб утримати баланс, зробити так, щоб потреби культурної галузі були почуті. Хочу відмітити, що Міністерство фінансів враховує важливі для нас моменти. Також можу заспокоїти мистецьку спільноту, бо знаю, що деякі публікації викликали у людей хвилю занепокоєння. Зараз ми працюємо над тими системними змінами, які у наслідку призведуть до стратегічної перебудови мислення та шляхів розвитку як самого відомства Міністерства культури, так і галузі в цілому. Ми прагнемо змінити шляхи пошуків інвесторів та фінансування. І сьогодні це дуже важливо. Саме ці дії призведуть до позитивних змін, певного пожвавлення нинішньої ситуації.
Народний артист України, ректор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського Володимир РОЖОК
- Володимире Івановичу, як саме у Вас народилася думка про створення цього тематичного заходу?
 - Ви знаєте, вся трагедія розігралася навколо стін Музичної Академії. Так сталося, що наша будівля була в епіцентрі подій. Консерваторія – це візитна картка Столиці, та й взагалі, всієї держави. Ми не могли пройти осторонь сороковин, і не відгукнутися на ті жахливі події. Ми хотіли вкласти душу й серце для того, щоб показати, що ми з людьми, які постраждали. А тих, кого немає серед нас… Хай царствує їх пам'ять, ми будемо її зберігати і надалі. Тому в мене виникла ідея вшанувати загиблих, одразу відгукнулися наші колективи – і капела «Думка», і наш хор студентів Академії, яким керує Євген Савчук, і симфонічний оркестр на чолі з Володимиром Сіренко.
- Вам, як ректору, напевно, було дуже важко переживати за нашу рідну консерваторію…
- Я тут був з самого початку, і до кінця. 19, 20 лютого, коли були ці самі страшні дні, я знаходився тут, увесь час. Я просив всіх сотників, які були на Майдані, не допустити займання Академії, адже там нікого не було, окрім ректора. Я ходив зі свяченою водою окропляв всі коридори. І, Слава Богу, нам допоміг Всевишній це пережити.
Протягом трьох місяців у нас проживали представники партії «Удар», ми домовилися з ними ще в грудні, що дало можливість уникнути захвату закладу як такого. Нам не побили вікна, не знищили бібліотеку і так далі, адже були такі прагнення. Ці люди нам дуже допомогли, і я вдячний всім, хто серйозно віднісся до проблеми і допоміг нам разом зберегти унікальний мистецький навчальний заклад.
Ми готуємося до капітального ремонту, адже будівлі він конче потрібен, ми просимо у держави кошти, і, я сподіваюсь, це питання буде вирішено, але трошки згодом, не зараз.
Народний артист України, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, диригент Володимир СІРЕНКО
 - Володимире Федоровичу, чи повинен митець, на Вашу думку, реагувати на політичне життя держави?
- Я не знаю як потрібно… Можу казати лише за себе. Сьогодні, після сорока днів з того моменту, як вбивали людей, виказувати свою позицію набагато простіше. Дуже тяжко було це зробити безпосередньо під час Майдану. Я не був героєм, я не був на барикадах, тому я не маю найменшого права щось говорити, більш того, когось засуджувати. Звісно, що ми не будемо і ми не можемо бути осторонь усіх подій. Адже ми є люди, живемо серед людей, тому і реагуємо по-людськи. Не можна вбивати, бити, ображати, принижувати. Як інакше на ці страшні речі можна реагувати? Просто в когось вистачило духу піти на барикади, взяти хоча б каменюку в руки, в мене цього духу не вистачило, на жаль…
- Скажіть, сьогоднішня програма зумовлена тематикою вечору…
- Звісно. Існує безліч творів, які виконують під час поминальних подій, тому така урочисто-сумна, просвітлена музика.
- Як Ви вважаєте, що найперше потрібно для мистецького зростання нації?
- Працювати і працювати, орати і орати цю ниву. За останні 20 років ми перетворилися просто в культурну резервацію. Ще в 2004 році я виходив в ефір в період Помаранчевої революції і говорив про те, що ми мусимо іти в Європу. На прикладі Польщі та Німеччині, яка тільки об'єдналась, адже ми їздили на гастролі з початку 90-х років і бачили, як люди будують своє майбутнє. Ми цього також прагнули і прагнемо зараз. Сьогодні починається наш рух не просто до Європи, а до європейського ставлення до своєї культури.
Народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, Герой України, диригент Євген САВЧУК
 - Євгене Герасимовичу, як Ви вважаєте, в цей складний час для всього народу, людина мистецтва повинна втручатися у політичні та інші події в країні, чи навпаки, зберігати певний нейтралітет?
- Я не думаю, що потрібно зберігати нейтралітет. У нас є своя земля, народ, держава, який тут може бути нейтралітет? А звідси випливають і всі подальші дії – захист, любов до Батьківщини, мистецтва, усього! Потрібно дбати та намагатися, щоб ми були не гірші за інші народи.
- Який, на Вашу думку, стан духовного життя України? Нині побутує думка про повний занепад….
- Я не можу так сказати. Якісь структури валяться, але з’являється щось інше. Безумовно, часи не найкращі, в основному тому, що ми не можемо стабілізуватися: прийти до власної свідомості «хто ми такі», економічно, просто структурно як держава, не можемо твердо знайти собі місце серед інших держав і народів. Але я думаю, що все поступово буде кращати.
- Що Ви побажаєте нашим читачам?
- Сьогодні найперше – це бажаю миру! А ще бажаю працювати таким чином, щоб ми використовували всі свої можливості, які ми маємо на сьогодні, а ми їх маємо – і людей, і внутрішнє багатство, і розвинуту систему освіти та нашого духовного піднесення. Нам необхідно лише старатися.
Заслужена аристка України, співачка Тамара ХОДАКОВА
 - Як Ви вважаєте, музика може допомогти людині під час страшної боротьби?
- Розумієте, музика – це те, що знаходиться всередині нас, і тільки завдяки їй ми можемо якось виразити свої почуття. Насправді, у самі тяжкі воєнні часи музичні колективи активно виступали. Ці мистецькі події були немов ковток чистого повітря, втеча в інший, кращий світ, і вони давали людям величезний енергетичний заряд жити далі, тим людям, які на наступний день виходили на передову…
Зараз, в такий складний час для України, музика повинна лунати, без неї неможливо жити… Більш того, українці такі талановиті, співочі, пісня – душа нашого народу! Важко, але потрібно рухатись вперед.
- Яка Ваша особиста позиція щодо існуючих подій?
- Щоб не відбувалося, повинен бути мир у всьому світі. Україна вже стомилася від такого відношення своїх сусідів, які ніяк не можуть її поділити… Україна повинна мати власне обличчя, гідність, і рухатись у світ, не втрачаючи себе. Як говорив Шевченко, і чужого научайтесь, й свого не цурайтесь. Потрібно приймати все з гідністю та власною самосвідомістю.
Подякувавши майстрам за щирі висловлювання, сподіваймося, що наступного разу тематикою нових мистецьких заходів будуть радісні та святкові події. І, разом з тим, тримаймося разом і намагаймося зміцнювати, розвивати, зберігати нашу культуру у всіх її проявах. Миру та процвітання нашій країні!
Автор: Ірина Куркова
Фото: Юрій Тоцький
Колективи: Національна заслужена академічна капела України "Думка", Національний камерний ансамбль "Київські солісти"
Виконавці: Тамара Ходакова
Диригенти: Євген Савчук, Володимир Сіренко
Композитори:Євген Станкович, Іван Карабиць
Діячі мистецтв: Леся Олійник, Володимир Рожок
Концертний зал: Великий зал Національної музичної академії
Навчальний заклад: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського
Джерело: Редакція
|