|
|
Співачка Вікторія ЗАБОЛОЦЬКА: «Я завжди готова відгукнутися на поклик тремтливої душі»
12 липня 2014, субота
Поширити у Facebook
Київська вокалістка Вікторія Заболоцька (сопрано) понад рік виконує унікальний для України цикл із сотні рідкісних шедеврів віденського генія, співаючи кожну програму на багатьох концертних майданчиках країни. Чимало творів звучать у нас уперше. Ім’я цієї виконавиці можна було б вписати у Книгу рекордів Гіннесса, адже жодна інша українська співачка не виконувала стільки пісень Шуберта мовою оригіналу.
Ми зустрілися з Вікторією у столичному Шоколадному будиночку, що на Шовковичній. Там вона репетирувала свій черговий концерт.
— Вікторіє, нині міжсезоння, усі відпочивають. А чому ви щодня на репетиціях?
— Бо впродовж усього життя залишаюся фанатиком своєї справи. Цикл зі ста пісень Франца Петера Шуберта захоплює мене повністю. Інколи навіть змушує забути про домівку та родину. Я ладна працювати над цим проектом мало не цілодобово. На щастя, відгуки слухачів переконують мене в тому, що мої зусилля не марні. Музика Шуберта не лише геніальна, а й украй різноманітна, до того ж її виконують дуже мало. З огляду на загальний обсяг пісенного доробку цього австрійського композитора, у світі виконують не більше 10% його пісень. А в Україні — поготів.
— Що спонукало вас звернутися до творчого доробку Шуберта в такому обсязі?
— Я обожнюю майже всі його твори для голосу з фортепіано. І мрію поступово показати їх українському слухачеві. Поки що обрала лише сто пісень. Але впевнена, що цей задум матиме продовження. Адже мелодії Шуберта — невичерпні, хоча композитор прожив усього 31 рік. Проте в історії світової музики він залишився чи не найбільш плідним і обдарованим. Я ніколи не забуваю про його важку долю. Адже за свою, мабуть, найкращу пісню «Вільшаний король» на вірші великого Гете він отримав буквально копійки. Коли довелося рятувати важко хворого Шуберта, його друзям цих грошей вистачило лише на тарілку супу…
— Ви надаєте перевагу найпопулярнішим творам композитора, таким як «Аве Марія» або «Серенада», чи включаєте до свого репертуару лише раритети?
— Я співаю все. З огляду на те, скільки вокальних шедеврів створив Шуберт, лишаю осторонь міркування про популярність того чи іншого твору. Дай Боже, здійснити всі задуми й виконати всі омріяні пісні. Упевнена, що український слухач радітиме цьому. Адже найбільший успіх шубертівських концертів припадає на період перед Першою світовою. Саме тоді на Західній Україні, яка на той час була у складі Австро-Угорської імперії, співали Шуберта найбільше. Це було сто років тому. І я мрію про те, щоб українці знову почули пісні Франца Петера та осягнули всю велич його обдарування. Інакше ми втратимо безліч шубертівських скарбів, щиро вистражданих композитором. Бо навіть у німецькомовному світі далеко не всі вони звучать нині. Так розпорядилася історія!
— Які почуття дарують виконувані вами твори цього композитора?
— Як жінка й мати я розумію найменші нюанси всієї гами почуттів, закладених у піснях Шуберта. Адже він був дуже тонким, душевним, чутливим композитором і чоловіком. Знаєте, нещодавно мою репетицію випадково почув з вікна у центрі Києва художній керівник однієї з українських філармоній. Він буквально увірвався до класу із схвальними відгуками. Думаю, що це є свідченням моєї відданості цій музиці.
— Скажіть, чому саме Шуберт?
— Тому що я завжди готова відгукнутися на поклик тремтливої душі. До того ж дуже люблю австро-німецьких романтиків та їхніх попередників. Адже саме ці композитори становлять основу академічної музичної освіти, включаючи Баха, Моцарта, Бетховена, Брамса та інших. Але також завжди виконую на концертах багато забутих камерних творів українських композиторів. Моя мрія — донести до слухача якомога більше творів, мелодії яких мене полонять найбільше. Будьте певні, серед них — чимало українських народних пісень, зокрема в обробках Бориса Лятошинського. Нещодавно я виконала пісню «Ні, мамо, не можна нелюба любить». Для мене вона стала справжнім одкровенням! Це — неначе барочна арія Генделя чи Баха. Українські мелодії — невичерпний скарб. Не забуваймо про це! Водночас камерний вокальний репертуар — то безмежний океан. І кожен із співаків (так само як і слухачів) безкінечно відкриватиме для себе нескінченні перлини з-поміж музичних творів. Та й варто пам’ятати, що всім відомі «сім нот» — не межа. Найобдарованіші музиканти й композитори всіх епох також знали лише ці сім нот. Але подивіться, що з цього вийшло… (Посміхається.)
— Не секрет, що в нашій країні ваша професія поки що не приносить належної матеріальної винагороди. Що вас надихає?
— Безперечно, заробітки будь-якої співачки в Україні мізерні. Та й ринку оперних виконавців у нашій країні не існує. Але я вірю лише в себе і завжди роблю тільки те, що мені найбільше подобається. Відтак — найперше дарую плоди моєї праці своїм співвітчизникам. А про майбутнє судити не мені. Певна лише, що згодом часи зміняться. А я накопичу більший репертуар. Тож поживемо — побачимо.
Автор: Олександр Москалець
Виконавці: Вікторія Заболоцька
Джерело: Газета "Урядовий кур’єр"
|