|
Король розважається...
14 серпня 2016, неділя
Поширити у Facebook
Нещодавно в культурно-мистецькому житті столиці сталася значна подія - в Оперній студії Національної музичної академії імені П. І. Чайковського відбулась прем’єра всесвітньо відомої опери Дж. Верді «Ріґолетто» (режисер-постановник - народна артистка України, доцент Ірина Даць, диригент-постановник - народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, професор Василь Василенко, творчий керівник проекту - народний артист України, професор Володимир Лукашев).
Нове прочитання класичного оперного шедевру італійського композитора, поставленого вперше в 1851 році у Венеції, не залишило жодного слухача байдужим до драматично загострених ситуацій і трагічних переплетінь доль персонажів музичної драми за п’єсою В. Гюго «Король розважається». Режисеру І. Даць вдалося передати власний символічно-модерністський задум сценічного втілення, порівнявши поведінку персонажів із грою в карти (адже, за сюжетом В. Гюго і лібрето Ф. Піаве, найбільші захоплення Герцога - жінки та картярські забави). За словами І. Даць, «Ріґолетто вступив у небезпечну гру, яку можна порівняти з азартом гри в карти. Але виграти він міг лише в парі з «тузом» - Герцогом, а в поєдинку з ним - приречений на фатальний програш». За задумом постановника, блазень-горбун Ріґолетто поданий як Джокер, Герцога-залицяльни- ка відображено в постаті чирвового туза, бандита і вбивцю Спарафучіле - хрестового туза, а Монтероне та його прокляття - це туз пік. Програш Ріґолетто пов’язано з покаранням за його страшні вчинки - підтримку розбещеного Герцога Мантуанського у викраденні дівчат та жінок, глум над стражданнями Монтероне і графа Чепрано.
Досить цікавим символом у новій постановці стало дзеркало, що відображає вчинки головних героїв. У першій дії дзеркало відбиває ставлення бідного, горбатого блазня до навколишнього світу, зокрема до молодого, здорового, красивого і багатого Герцога. У другій дії придворні показують у дзеркалі самого страждаючого Ріґолетто, насміхаючись над ним. У фіналі ж воно віддзеркалює повернення прокляття Монтероне.
Ще одним символістським прийомом стало використання подвійного крісла: з одного боку на ньому сидів Герцог, а з іншого - Ріґолетто, який підслуховував бесіди і міг відповісти замість свого повелителя.
Застосування у декораціях колон теж мало свій задум: у першій і другій діях пишні колони уособлювали символ влади і багатства, у другій картині першої дії були відгородженням чистого душевного особистого світу Джильди від оточуючого світу, а в третій - сірі та скошені - стали символом загибелі усіх надій на майбутнє.
Найголовнішою запорукою успіху вистави стала високопрофесійна гра всіх персонажів опери, які не тільки добре виконували свої вокальні партії, а й передали почуття, переживання і поведінку героїв. Особливе враження справила гра талановитого соліста Театру опери та балету для дітей та юнацтва й соліста Оперної студії НМАУ Олексія Жмуденка, який до найтонших нюансів відтворив образ головного героя опери - Ріґолетто. Варто згадати, що кілька десятиліть тому цю ж партію на цій же сцені блискуче виконував його батько - заслужений артист України Віталій Жмуденко. Їм обом властива художня та вокальна досконалість, реалістичність та правдивість передачі як драма тично-трагедійного, так і світлоліричного характерів у різні моменти дії. У новітніх прем’єрних виставах Олексій Жмуденко яскраво передав психологічну складність образу Ріґолетто, в душі якого переплелися почуття сарказму, гніву, ненависті та прихованої любові й турботи про найдорожче - доньку.
Усі виконавці допомогли розкрити надзвичайно загострені конфліктні протиріччя опери, передати людські почуття в їхній індивідуальній формі, знайти потрібні засоби художньої виразності для відтворення правди почуттів сценічно-музичної драми Дж. Верді.
Трепетно-ніжний образ улюбленої доньки Ріґолетто Джильди поетично тонко відтворила на сцені заслужена артистка України, солістка Національної опери України імені Т. Шевченка та Оперної студії Зоя Рожок. Їй вдалося глибоко відчути ліризм, драматизм і трагізм ситуацій своєї героїні, яка принесла себе в жертву коханню.
Слід відзначити і виконавців партії Герцога. Це - заслужений артист України Микола Шуляк та соліст Оперної студії Роман Походня. В розкритті образу красенязалицяльника відтворився зовнішній блиск і духовна пустота гульвіси без глибоких переживань і думок.
Яскраво проявили себе й інші персонажі опери: Спарафучіле – Василь Колибаб’юк, Маддалена - Ксенія Ніколаєва, Джованна - Олена Кумановська, Граф Монтероне - Андрій Чаков.
Приємно вразив хор, який не просто співав і перебував на сцені, а був дійовою особою в розкритті драматургії й сюжету опери, показавши професійну майстерність і здатність перевтілюватися в оперних персонажів.
На рідкість злагоджено грав оркестр під орудою В. Василенка, передаючи задуману композитором драматургічну роль, що активно втручається в сценічну дію опери. Так, сцена бурі в останній дії є не тільки зображальною картиною: вона доповнює і розвиває драму почуттів героїв вистави. Навіть деякі маленькі «накладки» в оркестрі не завадили відчути високу професійну майстерність нового прочитання цієї складної музично-сценічної драми геніального італійського композитора Дж. Верді.
Безперечно, дана постановка опери «Ріґолетто», реалізована за підтримки Посольства Італійської Республіки в Україні, надовго ввійде до репертуару Оперної студії НМАУ імені П. І. Чайковського і займе достойне місце в історії як всієї музичної культури, так і академії зокрема.
Автор: Ірина Шестеренко
Діячі мистецтв: Володимир Лукашев
Навчальний заклад: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського
Джерело: Культура
|