|
|
У музичній академії імені Чайковського з ранку до вечора повинна звучати музика - Володимир Рожок
1 жовтня 2011, субота
Поширити у Facebook
 Міжнародний день музики відзначається 1 жовтня у світі. Національна музична академія ім.П.І.Чайковського - найбільший в Україні мистецький вуз - невдовзі святкуватиме своє 100-річчя. 2012-й стане роком Миколи Лисенка. Днями ж у музакадемії вшановували її ректора - з нагоди ювілею. Такий урожай "музичних" дат став приводом для розмови кореспондента УКРІНФОРМу з народним артистом України, доктором мистецтвознавства, професором Володимиром Рожком.
- Володимире Івановичу, День музики - це Ваш день. Заходиш в академію, одразу відчуваєш атмосферу свята - на колонах уже висять привітання колективу.
- День музики ми відзначаємо завжди. І цього року у Великому залі традиційно відбудеться гарний концерт. Усі студенти, аспіранти і працівники академії відзначені також матеріально - наказом ректора.
- Пане ректоре, вітаю Вас із 65-літтям. Не тільки Ви, а й усі кияни мали "Музичний дарунок" з нагоди цього ювілею - концерт національного ансамблю "Київська камерата" під керівництвом Валерія Матюхіна. За участю чудових солістів - Ніни Матвієнко, Тамари Ходакової, Андрія Тучапця, Олександра Бойка. Богдана Стельмашенко грала концерт Ігоря Щербакова, Богдана Півненко - музику Мирослава Скорика.
- А фінал - унікальний твір Євгена Станковича "Ореra Rustica". Я його вперше чув, це просто потрясаюче. Ви знаєте, що "Київська камерата" на сто відсотків укомплектована нашими випускниками? А з Валерієм Матюхіним ми разом вчились у Харківській консерваторії. Я брав активну участь у створенні цього колективу в 1992 році.
Солістка "Київської камерати" Ніна Матвієнко співала твори Ганни Гаврилець, яка є деканом нашого історико-теоретичного і композиторського факультету. Концерт був справді фантастичний, а слухачі - просто вражені високим професіоналізмом і чудовою музикою наших сучасних композиторів.
Ми звикли, що сучасна музика - складна для сприйняття. Але ці автори, Скорик, Станкович, метри нашої музичної культури, і один з кращих наших колективів "Київська камерата" показали високий клас, показали, що гідні представляти нашу культуру на світовому рівні. Валерій Матюхін робить дуже велику справу, він один із тих, хто щодня натхненно, цілеспрямовано, з сердечністю пропагує музику сучасних композиторів, бо не всі хочуть її пропагувати.
- Володимире Івановичу, Ваш ювілей - справді важливий творчий щабель. І не лише Ваш особистий - як митця, педагога, а й безпосередньо навчального закладу, яким Ви керуєте. Все-таки це унікальна установа, де чимало відомих творчих особистостей. Важко нею керувати?
- Для мене важливо, перш за все, те, що в цьому році колектив переобрав мене на другий термін - стовідсотковим голосуванням. Це не було для мене раптовим, якщо чесно, тому що я працював тут сім років, відколи виграв перші вибори у 2004-му. За цей час колектив мене розпізнав, побачив, що я можу, як працюю, як ставлюся до людей. І тому, йдучи на вибори, я, певна річ, хвилювався, як, зрештою, кожна людина у таких випадках. Але десь у душі сподівався, що все-таки оцінять мою діяльність - я щодня з ранку до вечора на роботі, знаю, що де відбувається, навіть у невеличкому творчому підрозділі.
Чесно Вам скажу: коли я відсутній - у відпустці або у відрядженні, - завжди переживаю, завжди на телефоні, тому що мушу повсякчас бути в курсі справ. Бо тільки тоді можна впливати на процеси, що відбуваються в академії, вирішувати найскладніші питання - від студентського життя і до важливих кадрових - і вести за собою колектив.
 А він насправді непростий. У нас 9 Героїв України, майже 70 народних артистів, близько 40 докторів, академіки, професори. Згадати б такі знані імена, як Дмитро Гнатюк, Сергій Баштан, Володимир Апацький, Євген Станкович, Мирослав Скорик. Це все особистості, які відіграють важливу роль не тільки в українській музичній культурі, а й у світовому контексті.
У нас також працюють такі видатні співаки, як Марія Стеф'юк, Людмила Юрченко, Діана Петриненко, Роман Майборода, Олександр Востряков, Анатолій Мокренко. За останніх три місяці ми отримали 19 професорських дипломів. Можете уявити, як ми працюємо, як це здорово! Це дуже важливо для академії, тому що працює на авторитет, на імідж ВНЗ.
Тому мені, з одного боку, працювати тут дуже почесно, з іншого - ректор повинен постійно бути вимогливим до себе. Я веду клас диригування, і маю це робити не гірше, ніж ті майстри, які безпосередньо працюють із творчими колективами. Мені складніше, але я маю досвід, бо колись працював із дитячим хором хлопчиків, а то дуже складна робота. Я повинен навчити студентів усіх таїнств диригентської хорової майстерності, тому дуже багато над собою працюю.
І я з великою радістю іду на роботу, бо знаю, що потрібен академії, людям, роблю все для того, щоб сприяти покращенню їх матеріального становища. От жоден вуз у нас не має професійних премій, а ми даємо - до Дня музики, до Дня студента.
Ми намагаємось працювати так, щоб зекономити. Я пишаюсь тим, що ми самі заробляємо гроші - на інструменти, костюми, декорації. Купили 45 інструментів, з них 12 концертних роялів. І це дає можливість вимагати від педагогів і студентів, щоб вони творили мистецтво, а не просто мучились на поганих інструментах.
- Пам'ятаю, кілька років тому вам привезли концертні роялі Бехштайн, а пізніше - навіть Стейнвей. Як взагалі у Вас справи з інструментами?
- Торік, 29 жовтня, у нас була презентація Стейнвея. Його ми купили за півтора мільйона гривень. Кращий Стейнвей, на моє прохання, нам вибрав у Німеччині покійний Володимир Всеволодович Крайнєв - наш почесний професор. Цей інструмент у нас зараз на сцені.
А всього ми маємо близько 50 нових хороших музичних інструментів - в усіх класах диригентсько-хорового, оперно-симфонічного диригування, вокального факультетів - 22 фортепіано, 12 концертних роялів фірм Бехштайн, Стейнвей, Зайлер. Інструменти у нас чудові. Я думаю, найближчим часом з'явиться також концертний рояль Ямаха.
Ми повністю поновили інструменти й у студентських колективах, а вони у нас - прекрасні. Зокрема, студентський симфонічний оркестр під керівництвом професора Ігоря Палкіна; духовий оркестр, який очолює Олексій Рощак - художній керівник академічного духового оркестру України; академічний хор, яким керує професор Євген Савчук - керівник капели "Думка", народний артист, Герой України; капела бандуристів, якою керує Олександр Заволгін, та інші.
Ми маємо дійсно високий творчий потенціал і, звичайно, авторитет серед інших вузів України. Останні вступні іспити показали, що до нас вступають з усіх регіонів. Хоч там є свої академії, а молодь їде до нас, бо хоче вчитися у наших педагогів. І у нас багато талановитих студентів. Кожен третій - лауреат міжнародного конкурсу. Зараз повернувся з Італії студент 5-го курсу Антон Баришевський - переміг на знаменитому конкурсі піаністів Ferruccio Bosoni.
- Володимире Івановичу, а вистачає музакадемії площі? Як не зайдеш, у всіх куточках, біля гратових сходів хтось обов'язково на чомусь грає. Приємно, звичайно, відчувається, що мистецький вуз...
- Наше приміщення розраховане на 550 студентів, а маємо удвічі більше. То нічого, що ми займаємо всі місця, я цим пишаюсь, тому що тут повинна звучати музика з ранку до вечора. Якби було тихо й холодно, то не було б того життя великої музичної академії.
- Отож у Вас немає проблем - ні з коштами, ні з інструментами, ні з приміщенням?
- Найбільша проблема - це заробітна плата. Ганьба, щоб у такому мистецькому закладі професор, народний артист та інші викладачі отримували таку малу заробітну плату. Треба, щоб вони пишалися нею, щоб ні від кого не залежали, могли дозволити собі і лікування, і відпочинок в санаторії, і щоб купити нормальні помідори, а не шукати на ринку за три гривні - і це не смішно. Це правда, і я на всіх рівнях говорю про це.
Шановним депутатам треба звернути увагу і на те, щоб запровадити відповідну програму на поновлення музичних інструментів. Бо треба починати з культури, а потім уже мають бути озброєння, техніка, пільги депутатам. Це справжня проблема - що у нас в Україні зараз ніхто не виробляє інструменти. Їх виробляють німецькі, австрійські, американські, японські фірми, а у нас все це розвалено. Колись була знаменита Чернігівська фабрика музичних інструментів, вони випускали "Україну" - і школи були забезпечені. Зараз її немає, у тому приміщенні автомобілі продають.
Слава Богу, ще є майстри, які роблять бандури, баяни. Але масове виробництво відсутнє. Ніхто не виробляє гітар, інших інструментів, які колись були в кожній сім'ї. На це владі треба звернути особливу увагу, скласти програму, під яку виділити 50 мільйонів гривень на рік - для такої держави, як Україна, це крапля в океані - і закупити, скажімо, цього року духові інструменти, наступного - роялі. І хоча б по одному роздати по музичних школах.
Адже у нас 1400 державних музичних шкіл, більше 100 вищих і середніх навчальних закладів - це училища культури, музичні училища, театральні коледжі, 5 консерваторій, більше 100 театрів. Там мають бути не старі, розбиті інструменти, а нові. Все це я знаю достеменно, тому що працював заступником міністра культури, мені відомі ці болючі проблеми.
Загальноосвітня школа зараз не співає, там ліквідували музику й співи. А з музичних шкіл ідуть усі талановиті викладачі. Це ганьба, бо як не буде співати школа, не будуть грати й співати в сім'ї - заніміє держава, народу не буде. Я кричу, пишу про це у всіх своїх публікаціях. Послухайте дебати наших політиків, які повсякчас говорять про духовність. Але що вони зробили для цього?
- А Ви зробили. Вже хоча б як засновник конкурсу молодих диригентів імені Стефана Турчака.
 - Це моя ідея. І це своє дітище я ніколи не залишу. Я захистив докторську дисертацію про творчість Стефана Турчака, видав монографію. У 1994 та 1998 роках організував національні конкурси. Опісля, коли був на дипломатичній роботі у Москві, все робив для того, щоб конкурс тривав - вже у новому статусі. І перший Міжнародний конкурс диригентів відбувся у 2006 році, другий - у листопаді 2010-го. Було прийнято відповідну постанову уряду, і я дуже вдячний тодішньому прем'єр-міністру Юрію Єханурову, який зрозумів: Україна повинна мати такий конкурс, бо це обличчя нації у диригентському жанрі. І його зараз знають скрізь - у Японії, Китаї, у США і в Зеландії. В останньому конкурсі взяли участь 15 країн, і я дуже гордий з того.
Я пишаюсь і тим, що живе мій конкурс бандуристів імені Гната Хоткевича, живе конкурс Володимира Горовиця - я теж доклав зусиль для того, щоб він жив і працював. Я сприяю тому, щоб Україна виходила на світовий рівень, бо ми варті того. Ми - дуже талановита нація, великий народ, велика країна. А себе не цінуємо.
Зараз в академії ми вже працюємо над четвертою Міжнародною Пасхальною асамблеєю, яка відкриється 16 квітня 2012-го. Ми запрошуємо хори і оркестри Білорусі, Росії, Грузії, Вірменії. Будуть цікаві, яскраві програми.
Ви знаєте, що наступного року ми будемо відкривати регентське відділення на диригентсько-хоровому факультеті? Щороку набиратимемо 5 осіб і 5 років будемо навчати. Готуватимемо регентів кафедральних соборів і лавр, яких у нас в Україні три - Києво-Печерська, Почаївська і Святогорська в Донецькій області. Там повинні бути шикарні хори, прекрасні керівники - диригенти з абсолютним слухом, з прекрасною технікою хорового диригування, із знанням історії хорового співу, одне слово, вищого гатунку. І у нас є прекрасні кадри, які мають високий сан, богословські ступені, і вони будуть таких готувати на істинній професійній основі.
 - Володимире Івановичу, 2013-го академія відзначатиме справді великий ювілей. Вже готуєтеся до 100-річчя?
- Плануємо провести відзначення з 3-го по 10 листопада 2013-го. Щодо цього буде постанова Кабінету Міністрів, і ми вже внесли свої пропозиції, склали план заходів. Домовляємося з Українською православною церквою, щоб усі храми всіх конфесій у ці дні з 9-ої до 10-ої години дзвонили у дзвони на честь Національної музичної академії. Адже так було, коли її створювали у 1913 році.
Ми проведемо широкий спектр міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій - за різними жанрами і аспектами музичного життя, цикл концертів.
До 100-річчя ми вже запрошуємо дуже багато іноземних гостей, тому що підтримуємо зв'язки з багатьма академіями і консерваторіями світу - такими, як Московська, Санкт-Петербурзька, Краківська, Гданська, Берлінська, університет мистецтв Астани, дві консерваторії Китаю та інші.
Але головне завдання до ювілею - це відремонтувати основне наше приміщення, адже після війни його ніхто не ремонтував. Я дуже вдячний голові Київської міської держадміністрації Олександру Попову, завдяки якому до цьогорічного Дня незалежності оновили Оперну студію.
Та до 100-річчя нам треба відремонтувати академію. З цим уже не можна зволікати, бо у багатьох місцях протікає дах і його треба повністю міняти. Треба також міняти вікна, двері, батареї, електромережу, одне слово геть усе привести до ладу. На мою долю випав цей ремонт, і ми зробимо все, щоб було якнайкраще. Я вніс пропозиції міністру культури Михайлові Кулиняку - до речі, випускнику нашого оркестрового факультету - і він запевнив, що сприятиме нам у вирішенні цих питань. Треба було б розпочати капремонт наступного року, але нас просять зачекати, бо всі кошти спрямовані на Євро-2012. Тож будемо його робити після чемпіонату і дуже швидко, буквально за півроку, - з 1 квітня до 1 листопада.
- Як же функціонуватиме консерваторія? Чи будете набирати студентів?
- Призупинятися не будемо. Перебудемо десь на іншому майданчику. І набір проведемо.
- Повернемось до ювілеїв. Наступного року Україна - і безпосередньо Національна музакадемія - має відразу дві круглі дати. 22 березня - 170 років від дня народження основоположника української музичної культури Миколи Віталійовича Лисенка. І так збігається, що цього ж року - 100-річчя його смерті - він помер 12 листопада 1912-го.
- Академія відзначатиме ці дві дати. Ми проведемо "Лисенко-Фест" з багатьма концертами: вокальним, хоровим, фортепіанної, струнної музики. Всі наші художні колективи планують присвятити Миколі Лисенку концерти, конференції та інші заходи. Великий і малий зали будуть задіяні.
Автор: Валентина Пащенко
Фото: Сергій Пірієв
Викладачі: Володимир Рожок
Навчальний заклад: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського
Джерело: Укрінформ
|