|
|
Звук Європи
Фестиваль нової музики тривав чотири дні під час другого «Книжкового арсеналу»
9 жовтня 2012, вівторок
Поширити у Facebook
Джерело: Газета "День"
Зазвичай великі книжкові ярмарки супроводжуються музичною програмою, і це переважно більш-менш масові жанри — рок або джаз. Цього разу програма була цілком присвячена академічному авангарду — музиці, що не входить навіть до репертуару Національної філармонії і взагалі звучить у Києві нечасто, в основному на фестивальних оглядах, що їх проводять офіційні композиторські організації. Нині агенція «Ухо» зробила надзвичайно важливе доповнення до звичного виконавського календаря.
Відкрив фестиваль британсько-французький камерний ансамбль Octandre (Джозеф Г’юстон, фортепіано, Корентін Шассар, віолончель, Ноемі Гьорі, флейта). Добірка «Інші голоси» мала виразно метафізичний чи навіть медитативний характер: Секвенція І для соло флейти Лучано Беріо (1958 р.), «Перерва 6» Мортона Фельдмана (1953 р.), «Білий жар» Крістіан Мейсон (2011 р.), відомі «4’33’’» тиші авторства американського майстра-провокатора Джона Кейджа, «Небесні куранти б’ють повільно» Крістіана Мейсона (2010 р.),
«Дзеркала» Кайї Сааріахо (1997 р.), Vox Balaenae Джорджа Крама (1971 р.).
Акцент на технологічну екзотику відрізняв виступ Лідії Кавіної (Росія — Великобританія). Лідія грала на терменвоксі — чи не першому в світі електромузичному інструменті, винайденому 1918 року відомим російським вченим Львом Терменом. Уже сам безконтактний спосіб гри перетворює концерт терменвоксу на особливе видовище, тим паче сам звук цього дивного інструмента може по-своєму зачаровувати.
Виступи Романа Юсіпея (Україна) завжди цікаві в першу чергу тим, що цей музикант показує справжні можливості свого інструмента — баяна, складаючи репертуар концертів із найдобірніших опусів сучасних композиторів. Цього разу в концерті під назвою Re-pulse Роман виконав Секвенцію XIII Лучано Беріо (1995 р.); яскраву, експресивну п’єсу Максима Коломійця Re-pulse для гобоя та баяна (2012 р., прем’єра); меланхолійну «І, як моряки, втішаючись видом землі» Богдана Сегіна (2011 р., за мотивами «Іліади» Гомера), глибоко-драматичну роботу великої Софії Губайдуліної De profundis (1978 р.), вишукане плетиво замкнених структур Null відомого київського композитора Вікторії Польової (2005 р.); «Мелодії» Джона Кейджа (1950 р.), гострохарактерну «Гру тіней» берлінської авторки Алєксандри Філоненко (2011 р.) і насамкінець легку й гумористичну Сюїту з музики для театру та кіно Гії Канчелі (2012, прем’єра).
Колосальну увагу привернув вечір Мар’яни Садовської (Україна/Німеччина), котра виконала російський, в тому числі табірний, репертуар, пісні Олександра Вертинського та Діани Верні.
Окрасою «Нової музики» стали два концерти, котрі в певному сенсі можна назвати ювілейними. Живий класик вітчизняного академізму Валентин Сильвестров, чиє 75-річчя відзначають цього року, представив свої відомі «Сходи» (1989-82/1997 рр.) — вокальний цикл на вірші О. Блока, О. Мандельштама, Ф. Сологуба, Ф. Тютчева, Є. Баратинського, Дж. Кітса та О. Пушкіна у виконанні Ольги Засадної (сопрано), Володимира Лавриненка, Кирила Звегінцова (фортепіaно). Незвична, але гідна імпреза вийшла у обдарованої спадкоємиці Валентина Васильовича — Вікторії Польової (недавно відзначали 50-річчя від дня її народження): глядачі побачили буто-перформанс Тадаші Ендо (Японія) за балетом Польової «Гагаку». Саме контрастна, трагічна музика Вікторії, незалежно від візуального ряду, стала справжньою подією.
Лише за чотири дні ентузіасти з агенції «Ухо» представили публіці гідний огляд сучасної музики в усіх її проявах — від трагічних до екстравагантних, порушивши монополію державних структур. На кожному концерті зал був повний, а інколи й переповнений — і це при тому, що продавали квитки (на концерти офіційних спілок вхід в основному вільний). Тож у Києві є і ті, що здатні добре організувати концерти «академії», і ті, кому цікаво слухати цю музику. Про європеїзм принаймні нашої столиці це говорить більше, ніж усі декларації і соціальні дослідження.
Автор: Десятерик
Виконавець (артист): Роман Юсипей
Композитор:Вікторія Польова, Валентин Сильвестров
Джерело: Газета "День"
|