|
|
Вшановуємо українського класика
22 вересня у Львівському органному залі відбудеться урочисте відкриття портрета Миколи Лисенка
16 вересня 2023, субота
Поширити у Facebook
Автор масштабного полотна 2 на 3 метри – молодий львівський художник та учасник команди Органного Гліб Рахманін. Саме його пензлю належить портрет Михайла Вербицького, який можна побачити над входом у зал.
Під час відкриття портрета Миколи Лисенка автор полотна розповість про свою роботу, а піаніст Андрій Макаревич виконає кілька творів композитора.
Постать та творчість Лисенка і в наші дні вражає і захоплює. Тож величний олійний портрет композитора у концертній залі – чудовий спосіб вшанувати памʼять митця.
Видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, педагог, збирач пісенного фольклору та громадський діяч – усе це про Миколу Віталійовича Лисенка, уродженця села на Полтавщині.
Свій перший музичний твір – "Польку" – він написав у 9 років. А в Європі його музичні інновації стали використовувати лише через десяток років.
Микола Лисенко народився 22 березня 1842 року в селі Гриньки Глобинського району. Його батько Віталій Романович був офіцером орденського кірасирського полку, а мати Ольга Єреміївна походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Вона навчалася в петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат.
Як згадував пізніше Михайло Старицький, у Гриньках над Лисенком "зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи з одного боку − французька мова, манери і аристократична манірність (мати й гувернантка), з другого боку − українська мова... пестощі і зайва простота манер".
Навесні 1859 року Микола Віталійович закінчив гімназію у Харкові зі срібною медаллю. Того ж року зі своїм двоюрідним братом Михайлом Старицьким вступив на природничий факультет Харківського університету. Закінчивши навчання, Лисенко вирішив пов'язати своє життя з музикою.
У 1867−1869 навчався у Лейпцигській консерваторії, нагадує suspilne.media. Там опублікував дві збірки народних пісень для голосу з супроводом фортепіано, низку романсів на слова Тараса Шевченка та кілька увертюр.
Від 1862 року Микола Віталійович щорічно організовував концерти пам'яті Шевченка. Це стало початком нової форми — змішаного концерт. Сам композитор на цих виступах був і піаністом, і хоровим диригентом. На концертах звучали його обробки й авторські твори, композиції інших авторів на слова Шевченка і фрагменти з вистав за творами поета. Дослідники говорять, що Лисенко звертався до творів Тараса Григоровича близько сотні разів.
1872 року з’явився перший закінчений твір Миколи Віталійовича – оперета на лібрето Михайла Старицького "Чорноморці". Після неї − опера на сюжет повісті Миколи Гоголя "Різдвяна ніч".
У 80-х роках XIX ст. Лисенко активно працював в оперному жанрі. Створив оперу "Утоплена", дитячу оперу "Коза-Дереза" і героїко-історичну народну музичну драму "Тарас Бульба". Саме останню мистецтвознавці називають вершинною у творчості Лисенка і найвищим досягненням української оперної музики.
1904 року композитор відкрив власну музично-драматичну школу. Це була його давня мрія. Після Жовтневого перевороту школу перейменували на Державний музично-драматичний інститут імені Лисенка, на базі якого згодом утворили Київську консерваторію та Київський державний театральний інститут.
Лисенко зробив вагомий внесок в етнографічну спадщину України. Він зібрав понад сотню зразків народної творчості, а 1874 року видав книгу з аналізом козацьких дум із репертуару бандуриста Остапа Вересая.
Композитор створив музику, на яку покладені слова Івана Франка "Вічний революціонер". Тривалий час цей твір радянська влада використовувала як пропаганду, хоча він прославляє революцію духовну, а не комуністичну.
Лисенко також написав музику до вірша Олександра Кониського "Молитва за Україну", більш відомого як "Боже, Великий, Єдиний".
Помер Микола Віталійович 6 листопада 1912 року. Його поховали на Байковому кладовищі у Києві. Попрощатися із ним приїхали люди з різних куточків України. За історичними даними, на похороні зібралося від 30 до 100 тисяч людей. Бібіковський бульвар був повністю заповнений, охочі попрощатися з композитором сиділи навіть на дахах будинків. Після похорону царські поліцаї знищували відзняті на церемонії матеріали.
На Полтавщині іменем композитора назвали Гриньківську школу та Полтавський коледж мистецтв.
Виконавець (артист): Андрій Макаревич
Концертна організація: Львівський будинок органної і камерної музики
Концертний зал: Концертний зал Львівського будинку органної і камерної музики
|