|
|
Символи війни у творах українських композиторок
2 вересня, понеділок
Поширити у Facebook
25 серпня о 16 годині в Одеській обласній філармонії відбувся концерт під назвою «Художня зброя перемоги українських мисткинь» із творів українських композиторок і поетес, котрі написані під час війни. Проєкт «Художня зброя перемоги українських мисткинь» присвячений героїчній боротьбі українського народу проти російських загарбників і реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
До програми першого відділення концерту увійшли музичні композиції Алли Загайкевич, Ганни Копійки, Кіри Майденберг-Тодорової, Кармелли Цепколенко, Асматі Чибалашвілі на вірші Юлії Дмитренко-Деспоташвілі, Валерії Жигаліної, Оксани Забужко, Ії Киви, Ліни Костенко.
В них у прямій чи символічно-алегоричній формі відтворюються складні реалії воєнного часу, відображаються жахливі картини сучасного життя нашої країни, що потерпає від жорстокої і невиправданої агресії.
Ці твори пролунали у виконані тріо відомого українського ансамблю сучасної музики «Senza Sforzando», який є базовим колективом всесвітньо відомого фестивалю «Два дні й дві ночі нової музики».
У другому відділенні прозвучав аудіовізуальний перформанс «Сім базових емоцій під час війни» Асматі Чібалашвілі та хорові твори Кармелли Цепколенко та Ганни Копійки.
Розпочався концерт хвилиною мовчання для вшанування пам'яті загиблих унаслідок збройної агресії РФ.
Першим твором прозвучала кантатою Ганни Копійки «Відчуття» (2022) для сопрано, віолончелі та фортепіано за поезією Ліни Костенко.
Ганна Копійка, композиторка
Прозвучали дві частини з кантати. В першій частині «І жах, і кров, і смерть, і відчай» намальований узагальнений символ диктатора. Це символ кровожадного нелюда, який сіє смерть і розруху. У восьми строфах поетеса у стислій формі виразила жахіття війни і надала зостереження народам. Починається твір також символічно - тяжкі масивні акорди в низькому регістрі в партії фортепіано характеризують воєнну навалу, яка свою ходою насувається на свою жертву. Доповнює цю картину віолончель яка на фоні акордів тягне різкі дисонансні звуки. Також композиторка використовує шумові символи, які імітують вибухи бомб. Перша частина Кантати закінчується символами лиха - вибухами. Друга частина кантати «Крила» – це символи чистоти, світла, духовності.
Другим твором прозвучала кантата Кіри Майденберг-Тодорової «Люба моя» для сопрано, віолончелі та фортепіано за поезією Валерії Жигаліної.
Кіра Майденберг-Тодорова композиторка
У кантаті К. Майденберг-Тодорової символи вибудовані за логіко-смисловою ієрархією смерті та воскресіння. Також композиторка використовує нетрадиційні шумові ефекти (удари піаніста по своєму корпусу, тихий самотній монотонний звук у партії вокалу та віолончелі). Для символів смерті композиторка використовує емоційно-драматичні нашарування, які виражаються тріольними побудовами, синкопуючими акордами, глісандо звуків. Для символів воскресіння композиторка вибирає тихі, кришталеві та прозорі акорди.
Починається твір досить незвично - піаніст сім разів вибиває ритмізований малюнок, але не по кришці роялю, не по струнах, а по своїх грудях. Ці удари є символом осколків, які вражають людей після вибухів бомб. Удари по тілу це імітація тих ударів, які завдає війна засобами ураження. На цьому тлі в партії вокалу з'являється тихий самотній монотонний звук marmarando з авторською ремаркою without emotion. Це звук, який видає людина, вбита горем, у неї вже немає емоцій, почуттів, а тільки тваринний нелюдський імпульс, який мимоволі виривається з душі, що страждає. До цього символу спустошення за кілька тактів підключається віолончель із таким самим протяжним одиноким звуком у верхньому регістрі. На цьому фоні в партії фортепіано в цей самий час з'являються насторожені поодинокі звуки, які переростають у переривчасті стакатні інтонації, на фоні яких одинокий звук в партії вокалу поступово набирає звучність, силу і на крещендо за підтримки динамічного пасажу фортепіано, який іде від низу догори і закінчується акцентованим акордом на фортіссімо досягає кульмінації. Цей невеликий, але символічний вступ підводить до драматичного сплеску на словах «Люба моя» (авторська ремарка – dramatically). Ці слова вириваються як крик безмежної болі, відчаю, жахіття і звучать без супроводу. Кінцівка твору побудована на символі воскресіння, на продовженні життя після смерті, але вже в іншій, нематеріальній формі.
Наступним твором, який прозвучав у концерті була кантата Алли Загайкевич Signs of Presenсe («Знаки присутності») (2022) для сопрано, віолончелі та фортепіано за поезією Ії Ківи.
Алла Загайкевич композиторка
Цей твір композиторка закінчила за кілька тижнів до початка повномасштабної війни. Але війна вже йшла багато років і передчуття великої війни висіло у повітрі. Тому композиторка звернулась до символічних віршів поетеси, щоб висловити свої почуття наростаючої тривоги. Відомо, що композитори, поети, взагалі творчі люди на рівні підсвідомості відчувають імпульси, які ідуть від соціуму, всесвіту і у вигляді художніх образів втілюють у своїх творах. Сам образ, створений під впливом цих імпульсів, може бути такою самою ж загадкою для творця, як і для слухача або того, хто сприймає, але, потрапляючи до свідомості того, хто сприймає, символи, закодовані в художньому образі, запускають ланцюгову реакцію чуттєвих образів, які, минаючи свідомість, наповнюють емоційний світ того, хто сприймає, переживаннями.
У своєму творі «Знаки присутності» А. Загайкевич використовує різні символи. Перша частина побудована на символах статики, замороженої дії. Цей символ нагадує війну, яка йшла в Україні з 2014 року. Статичні елементи форми, яка композиторка використовує у першій частині занурюють у парадоксальний світ абсурду війни. Життя застигло в руїнах, тут ніде зітхнути на повні груди, все схоже на страшний сон, де найнеприємніший епізод безперервно повторюється в різних варіаціях. У другій частині - казкові химерні символи. Це занурення через символ у глибини народних традицій і ця лінія продовжується у третій частині, яка вирішина у символах фольклорних традицій з традиційними вигуками «і!», «а!», що нагадують фольклорні коломийки з ігровими і танцювальними приспівками з наспівно-речитативним типом мелодії. Четверта частина знову повертається до символів статики – музичний матеріал нікуди не рухається, не розвивається, а немов зависає в повітрі.
Війна була присутня і у кантаті Асматі Чібалашвілі «З вірою в Україну» (2022) для сопрано, темпль-блока, віолончелі, фортепіано та відео за поезією Юлії Дмитренко-Деспоташвілі.
Асматі Чібалашвілі композиторка
У кантаті А. Чібалашвілі також запроваджено символи війни і надії. До них відносяться символи фатума, неминучої смерті, символи туги і смутку за загиблим воїнам. Також до символів війни відносяться звукові ефекти, в яких закодовані два символи – символ війни з розрухою та смертями та символ відродження після неминучої перемоги.
Починається твір коротким глісандо з подальшим глухим ударом відкритою долонею по струнах роялю, довго звучать обертони і тільки коли згасне останній вокалістка разом з ударами по китайській коробочці починає речитативом словами «Чорний будинок з чорними вiкнами…». Перша фраза звучить дуже тихо, ніби з почуттям жаху від побаченого, після закінчення другої фрази в партії фортепіано - карбований удар, який повторюється по басовій ноті звучить як рок, як символ неминучої смерті. Смислова кульмінація настає на словах «Й стане ще кращою!», які промовляє солістка речитативом на фоні затухаючого акорду по струнах рояля. Цим символом відродження закінчується твір і легкій вітерець глісандо на струнах рояля підтверджує що все буде добре.
Завершувала перше відділення концерту кантата «Чиаючи історію» Камелли Цепколенко.
Кармелла Цепколенко композиторка
Твір написано у березні 2022 року, в Одесі. Це був дуже тривожний та жахливий час – російська армія наступала на всіх напрямках, Одеса була під постійними ракетними обстрілами, та під загрозою окупації, більшість часу проходилось проводити у бомбосховищах і в цих умовам як реакція на війну у композиторки виникла ідея написати свою кантату. Композиторка у своєму творі використала кілька символів – символ Римської імперії, яка потерпала від варварів і як аналог України під час війни, дикі варварів — росіяни і, нарешті, символ перемоги «добра» над «злом».
Твір починався незвичайно – з декламацію вірша О. Забужко, який майстерно зачитала солістка тріо Тетяна Муляр. За задумом композиторки елемент декламації сформує у публіки систему символів, які поглинуть у підсвідомість і стануть базою для більш емоційного сприйняття твору.
Фактично це вже і є початком партії вокалістки. Композиторка вводить незвичайний прийом - удари по брязкотливій сталевій лінійці у партії фортепіано. Це особливий прийом, який додає незвичайний тембровий ефект і віддалено нагадує брязкіт обладунків.
На цьому фоні вступає малий барабан у партії вокалістки, який підкреслює мілітаристську спрямованість твору. Це один із символів війни, які використовує композиторка. Перша фраза «І зруйнували ґоти Рим» проходить під акомпанемент різких розбитих акордів у віолончелі, після яких звучить невеличка фраза драматичного характеру, яка закінчується різкими розбитими акордами у партії фортепіано.
В цій першій фразі вже закодовано символ війни, символ який має не тільки реальне а й ірреальне коріння, завдяки чому в уяві слухача підтягуються всі жахіття війни – розруха, вбивства, пожежі, погроми, насилля. Закінчується твір словами Рим — все ж стоїть, як і стояв, А варвар — варваром і буде. Це символ віри в Україну, в її непохитність і неминучу перемогу над ворогом. Перифразуючи слова поетеси можна стверджувати – Україна як стояла так і буде стояти, а варвара чекає поразка і забуття.
Композиторки, довільно оперуючи музичними та позамузичними засобами, створюють особисту форму, як індивідуальний проект, формуючи спектральний ореол з різнорідних різножанрових елементів. У своїх камерно-вокальних творах композиторки зосереджують увагу на розвитку драматичних ліній, виокремлюючи в камерно-вокальній палітрі протиставлення соло камерному ансамблю. Драматичні колізії зображені в символічній формі стають формотворчим принципом, підпорядковуючи розвиток багатошарових пластів твору структурі сюжету.
Діалогічна взаємодія вокалу та камерних інструментів призводить до різноманіття фактурних рішень, коли емоційно-виразні комплекси, посилюючи один одного, створюють картину єдності різнорідного цілого. Застосовуючи різні види структурних побудов - то у вигляді горизонтальних нашарувань, то у вигляді протиборства партії вокалу з камерного ансамблю, то у вигляді крещендуючих фактурних нашарувань у складних синкопованих ритмах, композиторки створюють у символічній формі драматичну картину сьогодення.
Хотілося б відзначити артистизм виконавців - Тріо ансамблю SENZA SFORZANDO (Одеса, Україна) у складі Тетяни Муляр — сопрано, Михайла Безчастнова — віолончель, Олександра Перепелиці — фортепіано.
Головна увага була прикована до солістки – Тетяни Муляр, яка з високим артистизмом та майстерністю втілювала образи війни цих творів. ЇЇ натхнення, активність та сила впливу сприяли розкриттю найпотаємніших задумів композиторок і виявленню художніх підтекстів творів. Інші члени тріо – Олександр Перепелиця фортепіано і Михайло Безчастнов віолончель сприяли створенню цілісної матерії творів, будуючи ідеальний гармонійний ансамбль.
У другому відділенні концерту прозвучали три твори:
Аудіовізуальний перформанс «Сім базових емоцій під час війни» (2024) Асматі Чібалашвілі для двох виконавців на препарованому фортепіано за картинами Володимира Мухіна. У виконанні Аматі Чібалашвілі та Ірми Готкової (фортепіано). Це був справжній перформанс, в якому поєднались два види мистецтв і відобразився спектр емоцій спричинених війною.
Потім простір сцени зайняв мішаний хор STRUM-SPECTRUM Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової, в його виконанні прозвучали твори Кармелли Цепколенко і Ганни Копійки.
Першою прозвучала «Колискова для Сашка» Кармелли Цепколенко для мішаного хору (2020).
Колискова пісня являє собою синтез принаймні трьох мистецтв: музики, поезії та образотворчого мистецтва (зорові уявлення дитини). Значення колискової пісні не стільки в «догоджанні фізіології» дитини, скільки в налаштуванні запуску механізмів уявлення. У колисковій існує безліч символів і протиріч, які зводять нанівець функцію колискової, якщо трактувати її як таку, що сприяє процесу засинання. Так, в одному випадку музика суперечить поетичному тексту, в іншому - текст суперечив музиці, в результаті за допомогою тексту і музики в дитини мали б з'явитися такі зорові асоціації, що їй стало б не до сну. Усілякі суперечності в колискових піснях не випадковість, а навмисна зумовленість.
Найчастіше текст колискової йде проти течії сну. Він тривожить дитину, породжує стан страху. Якби колискова пісня складалася тільки з тексту, то, ймовірно, дитина справді отримала б заряд негативних емоцій, але в тому-то й річ, що проти тексту бореться «оксамитова рука» мелодії, яка для дитини стає символом несправжнього, вигаданого. Мелодія робить повідомлення не реальною, а вигаданою подією. В уявних подіях і страхах дитина «спалює» свої справжні хвилювання і тривоги - і засинає.
Утім, буває й навпаки. Текст м'який, спокійний, а мелодія драматична. Причому драматизм цей, на перший погляд, зовсім не виправданий, якщо згадати призначення колискової пісні. Але роль мелодії тут зовсім не в нагнітанні страху, а в тому, щоб позбавити буденності знайомі образи. Символи природи вступали в протиріччя із символами музики. Переживання дитини розлучаються зі звичними зв'язками і спрямовуються іншим руслом саме завдяки музиці. Так і сталося в колисковій К. Цепколенко.
І нарешті, останнм твором концерту прозвучала кантата Ганни Копійки «Одеса» для мішаного хору (2022).
Кантата повертає нас у довоєнне буття і звучить як символ щасливого життя без повітряних тривог, бомбардувань і без війни. Це символ простого мирного життя, до якого ми обов’язково повернемося через нашу перемогу.
Кантати прозвучали у виконанні мішаного хору STRUM-SPECTRUM Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової у складі: Ангеліна Слободянюк, Берестова Марія, Олена Іцкович, Анна Матвєєвська, Дар’я Цюре, Анна Середіна, Анастасія Хабаль, Вікторія Скороченко, Світлана Жук, Олександра Романова, Валерія Борщова, Артем Перцев, Сергій Балинський, Данило Матвієнко, Валерій Простомолотов, Євген Сухенко, Максим Танькут, Віктор Данілеску, Петро Сухарев. Художній керівник Ганна Копійка.
Відвідав концерт Гао Мінцзе аспірант Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової
Композитори:Алла Загайкевич, Кармелла Цепколенко
Концертна організація: Одеська обласна філармонія
Концертний зал: Великий концертний зал Одеської обласної філармонії
|