Огляд |
|
|
|
|
Французький віртуоз без нот на відкритті XIV Міжнародного львівського органного фестивалю
19 жовтня, субота
Поширити у Facebook
Третього жовтня розпочався XIV Міжнародний львівський органний фестиваль, що триватиме до 3 листопада. Музичний марафон розпочав органіст зі Стразбурга Бернар Струбер, запропонувавши блискучу програму “Від баха до джазу”. Французький віртуоз вражав львівську публіку майстерною грою, жанровим розмаїттям та карколомними джазовими імпровізаціями на органі. Концерти Струбера закарбувалися в памʼяті неординарними моментами та відчуттям тотальної щирості та органічності. Але про все по черзі.
Органний фестиваль у Львові розпочався в дні, коли осінь нарешті гордо заявила про себе. А тому потреба зібратися у теплому затишному залі, де панує атмосфера краси та величі мистецтва, постала ще актуальніше. Вечір розпочався з вітального слова співдиректора Органного залу Тараса Демка, який озвучив потребу бути у моменті “тут і зараз” та підкреслив винятковість нагоди зустрітися в концертному залі, насолоджуючись виступами найкращих органістів.
Програма концерту Бернара Струбера поєднала в собі твори, різноманітні за жанрами та стилями, і була побудована за хронологічним принципом: від барокових шедеврів, крізь твори епохи романтизму до джазових композицій ХХ століття. Такі комбінації органних творів, включаючи джаз і сучасну музику, дивують публіку, яка часто відвідує органні концерти, та приваблюють широке коло нових слухачів. Бернар Струбер зізнався, що міксовані програми на кшталт “Від Баху до джазу” – рідкість не лише в Україні, але й в Європі.
Як і належить виконавцю з Франції, Бернар Струбер розпочав виступ із музики французького композитора – майстра епохи бароко Жана-Філіппа Рамо. Отож, не встигли відлунати на львівському органі вишукані транскрипції Струбера трьох розділів відомої “Галантної Індії” Рамо, як на слухачів вже чекала наступна барокова мандрівка – світом Йоганна Себастьяна Баха. Прелюдія і фуга соль мажор BWV 541 вирізняється своєю фактурною скомплікованістю та мелодичною виразністю. Для прелюдії органіст обрав досить жвавий темп, який ще більше підкреслив її фанфарний характер. Насичена багатошарова фактура чотириголосної фуги далася нелегко навіть такому досвідченому виконавцю, як Бернар Струбер. Органіст був цілковито сконцентрований на ритмічній організації цієї музики, майстерно координуючи гру рук та ніг. Подумалось, наскільки зібраною є увага маестро, що вона направлена лише на мануали, а не ноти. Проте, заждіть… Знадобився певний час, щоб зрозуміти, що органіст не має перед собою нот! Забігаючи наперед зазначу, що всю програму концерту Струбер виконуватиме напамʼять! З цього моменту починаєш сприймати виступ органіста як цілковитий феномен! Опісля концерту Бернар зізнався, що саме знання творів напамʼять допомагає йому підтримувати у формі величезний репертуар, кожен твір якого, за потреби, він може “дістати з памʼяті” швидше, аніж відшукати ноти.
У продовження концерту прозвучало Адажіо з бахівської “Великодньої ораторії”. В інтерпретації Бернара Струбера ліричний твір звучав ad libitum. Можливо, органній версії композиції дещо забракло акустичної плинності, проте стала очевидною ще одна перевага виконавця – фантастичне поліфонічне чуття, коли ведучий голос ідеально збалансовано з іншими мелодичними лініями та співзвуччями. Яскравим підтвердженням цієї здатності виявився і наступний твір у програмі – Прелюдія та фуга соль мінор Марселя Дюпре. Виконання Струбером цього віртуозного циклу було напрочуд впевненим та ритмічним. Чимало уваги та часу протягом концерту органіст приділяв регістровці органа (з якою працював самостійно, без допомоги асистента навіть під час творів), особливо у Фузі Дюпре, яка звучала дуже обʼємно за рахунок вдалого поєднання низьких та високих регістрів органа і, звичайно, вразила грандіозною кульмінацією. Проте, говорячи про цикл Дюпре, музикант зазначив, що різниця між низькими та високими тембрами, використаними для виконання Прелюдії та фуги Дюпре, була зовсім не граничною, а радше оптимальною для збалансованого звучання в акустиці Львівського органного залу.
Острівцем спокою в драматургії концерту стала транскрипція Струбера четвертої частини “Uhrlicht” з Симфонії №2 “Воскресіння” австрійського композитора Ґустава Малера. Органістові вдалося передати молитовний характер твору, який, без сумніву, зчитався публікою як ідея надії та світла, яке можна відчути навіть у найтемніші часи. Блок романтичної епохи у програмі Струбера завершила ефектна Токата знаного композитора, учня Каміля Сен-Санса, Ежена Жигу. Парижанин Жигу присвятив своє життя органу, продовжуючи традицію багатьох французьких композиторів-органістів. Утім, цікаво, що композитор писав виключно для цього інструменту, залишивши після себе кількасот оригінальний пʼєс для церковної служби та концертного виконання. Серед них і всесвітньовідома Токата сі-бемоль мінор, яка вже неодноразово лунала на сцені Львівського органного залу.
Справжнім ексклюзивом програми Бернара Струбера по праву можна вважати джазову сюїту “Поргі та Бесс” Джорджа Гершвіна. Свого часу цей американський композитор та піаніст з родини українських емігрантів легітимізував джаз на академічній сцені, а його опера “Поргі та Бесс” (1935) стала найяскравішим і найвідомішим зразком опери в американській музиці. Оригінальна назва оркестрової сюїти з опери “Поргі та Бесс” – “Кетфіш-Роу” (“Catfish Row”), за назвою кварталу де відбуваються головні події опери. Транскрипцію сюїти для органа з власними імпровізаціями здійснив Бернар Струбер. Органіст взяв за основу чотири з пʼяти основних розділів сюїти, серед яких впізнавалися знамениті теми: колискова Клари “Summertime” з її алюзіями на українську “Ой ходить сон коло вікон”, арія Поргі “I Got Plenty o' Nuttin”, ліричний дует Поргі та Бесс “Bess, You is my woman now”, пісенька Спотінг-Лайфа “It Ain't Necessarily So” та інші.
Натомість після цього (фактично замість останнього розділу оригінальної сюїти) органіст оголосив, що зіграє свою транскрипцію “I loves you, Porgy”, що, як і безліч інших мелодій Гершвіна, вийшла за межі оперної сцени, ставши відомим джазовим стандартом. Музика Гершвіна на органі пройняла до мурах і здивувала своєю природністю. Впевнена, що в уявленнях публіки та й самих органістів цей інструмент асоціюється з геть іншим репертуаром – частіше сакральним, монументальним та віртуозним. Проте імпровізації Бернара Струбера нічим не поступаються віртуозності класичних шедеврів. Джаз – це стихія Струбера, який, до того ж, перфектно володіє фортепіано та бас-гітарою і вже протягом довгих років захоплюється не лише джазом, а й рок-музикою. Слухаючи джаз на органі, переживаєш справді дивні відчуття, але таке поєднання не викликає опору. Мимоволі відчуваєш розслаблення, внутрішню свободу і просто насолоджуєшся грою доброго музиканта. А коли Струбер почав імпровізувати на органі, імітуючи його тембрами соло фортепіано й труби, характерні для джазових композицій, одразу виникла асоціація з камерними джазовими майданчиками, просякнутими розкутістю і простотою, яких часом бракує серйозним академічним сценам.
На захоплені відгуки про його джазові соло Бернар Струбер відповідає, що не менше захоплюється імпровізаціями у класичній манері, які мріє досконало опанувати. Зразковим для себе органіст вважає імпровізації Шарля Турнеміра, учня композиторів-органістів Сезара Франка та Шарля-Марі Відора. З початком ери фонографічних записів, у 30-х роках минулого століття Турнемір записав пʼять великих імпровізацій, які старанно розшифрував і явив світу його учень Моріс Дюруфле.
Підкріпити джазову атмосферу Бернар Струбер вирішив імпровізацією на сингл американського фʼюжн-джаз гурту 70-80-их років “Weather Report”. Композицію “Birdland” написав засновник і клавішник гурту Джо Завінул. Інтерпретація Бернара Струбера була лаконічною та дещо нагадувала гру на Органі Гаммонда з його характерним синтезованим звучання. Опісля довгих аплодисментів органіст не міг не подарувати слухачам номер на біс – імпровізацію на тему гімну січових стрільців “Ой у лузі червона калина”. У 2022 році ця пісня стала символом новітньої російсько-української війни і втіленням солідарності з незламним українським народом. Героїчний характер імпровізації Струбера підкреслив остинатний супровід, повнозвучна динаміка і насичена акордами фактура. Слухачі були неабияк зворушені такою присвятою і винагородили виконавця бурхливими оваціями.
Два концерти французького віртуоза без нот залишили по собі екстраординарні враження та відчуття тотальної щирості. Бернар Струбер поводився на сцені невимушено та природно – багато посміхався, іноді оголошував автора наступної композиції, неквапно шукав заготовлені нотатки щодо регістровки творів, дбайливо налаштовуючи потрібні тембри інструменту. Часом здавалося, що слухачі підглядали за репетицією маестро, а не прийшли на його сольний концерт.
Така подача без долі пафосу й хизування викликала неймовірне відчуття справжності та цінності моменту, про яке на початку концерту говорив Тарас Демко. Подорож “Від Баха до джазу” задала потужний імпульс майбутнім подіям Львівського органного фестивалю, що, я сподіваюся, відбудуться в атмосфері такої ж щирості та захоплення істинним талантом.
Автор: Вікторія Антошевська
Фото: Юлія Пендрак
Концертна організація: Львівський будинок органної і камерної музики
Концертний зал: Концертний зал Львівського будинку органної і камерної музики
|