|
Всередині звука, або Збентеженість
Авторський проект Алли Загайкевич «Електроакустика»
2 квітня 2011, субота
Поширити у Facebook
Відносно авторського проекту Алли Загайкевич «Електроакустика», що презентувався 2 квітня в Інституті проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України ремарка в програмі «назустріч фестивалю» (офіційно відкриття «Музичних прем’єр сезону-2011» відбулося в неділю, 3 квітня) мала би означати певне зіткнення: концертних форматів (традиційного і альтернативного), музичних об’єктів (зокрема електронного і акустичного звука), типів культури сприйняття музики, публіки.
Справді, проект Алли Загайкевич надто концептуальний і самодостатній.
Власне, починаючи з 2003 року, коли з’явилася сама ідея започаткування цієї концертної серії, він сам став своєрідним фестивалем, об’єднуючи авторів і любителів сучасної електронної музики – до того ж, як академічного, так і експериментального напрямків.
Програма суботнього концерту була якраз на межі академічної й клубної традицій з елементами шоу і музичного театру.
З одного боку, було представлено твори класика жанру Едуарда Артем’єва, а також київських композиторів Святослава Крутикова і Алли Загайкевич, котрі однаково професійно працюють як з електронікою, так і з акустикою (до слова, блискуче виступили в ролі солістів скрипаль
Орест Смовж і кларнетист Андрій Дьомін), з іншого – прозвучала типово клубна (моментами нестерпно гучна, тут згодилося б мати при собі беруші) музика Олександра Гладуна, столичного мультиінструменталіста й перформера, відомого за псевдонімом Dunaewsky69.
Звісно, серед присутніх були і його шанувальники, однак композиція «Збентежений джміль» так збентежила іншу частину публіки – прихильників академічної електроакустики, – що половина з них порозходилась…
А польський класик Кароль Шимановський від транскрипції свого етюду, мабуть, плакав би, або сміявся, що, зрештою, означало б одне й те саме.
Проте центром програми став перформанс «Нова Радість-2» Данила Перцова, хоча це композиція радше для очей, аніж для вух.
Не дивно, що теоретизування автора в програмці щодо принципу організації звука в цьому творі (послідовність тонів, гармонічна логіка і т. ін.) видавалося зайвим і наївним.
Адже всю увагу залу сфокусував на собі Сергій Охрімчук: у його соло зі скрипкою було і самолюбування, і стеб, і театральні маневри, включно із заграванням з публікою (таки вдалося спровокувати й народні танці), групою фотографів і самим автором.
А втім, тут питання авторства спірне: сказано ж, що ця композиція наснилася саме Охрімчукові, а Перцов, можна сказати, виступив у ролі аранжувальника сну колеги. У зв’язку з цим пригадався старий анекдот: «Музику створює народ, а композитор Арон жирує».
Матеріал надано редакцією журналу «Музика»
Автор: Олеся Найдюк
Фото: Роман Ратушний
Композитори:Алла Загайкевич
Концертний зал: Концертний зал Інституту проблем сучасного мистецтва Національної Академії мистецтв України
Конкурс (фестиваль): Фестиваль "Музичні прем'єри сезону"
Джерело: Журнал "Музика"
|