“КІТ У ЧОБОТЯХ” - ЦЕ ПЕРШЕ ПРОЧИТАННЯ ТВОРУ ЮРІЯ ШЕВЧЕНКА

- Для нашого театру ця прем’єра є знаковою подією, - підкреслив Анатолій СОЛОВ’ЯНЕНКО, художній керівник опери Національної опери України ім. Т. Г. Шевченка, автор і керівник проєкт “Кіт у чоботях”. - Нині я виступаю в не дуже звичній для мене іпостасі. Відчуваю свою відповідальність та участь у тому, що я був у джерелах народження цього твору Юрія Шевчнка.

Кілька років тому у мене виникла ідея створення української опери для дітей, адже, в оперному сегменті, нині, на жаль українських творів для маленьких глядачів практично зовсім не має.

Якщо балети ще трохи є, то оперних творів дуже мало... Шукав сюжет, для майбутньої дитячої опери, аби він був загально впізнаваним і цікавим, й можна сказати хрестоматійним, і казка “Кіт у чоботях” - це один з найкращих сюжетів.

Я перечитав однойменну казку Шарля Перо і подумав, як адаптувати цей твір для оперної сцени, склавши певний сценарний хід, а потім звернувся до відомого композитора Шевченка з пропозицією, аби Юрій Валентинович написав музику до опери “Кіт у чоботях”. А маестро долучив до цього проєкту Миколу Бровченка, який написав віршований текст (лібрето) до майбутньої вистави.

Кілька років ми з композитором працювали над народженням цього твору. Коли музика вже була написана, я попросив Юрія Валентиновича попрацювати зі співаками, зокрема, з Анжеліною Швачкою (Кіт), Олександром Бойком (Король) та іншими солістами, аби для вокалістів партії були зручними для виконання, врахувати всі побажання виконавців, які будуть виконувати цю оперу. Робота була завершена на початку лютого минулого року - за кілька тижнів до початку повномасштабної російської агресії...

Ми вже були готові розпочати вивчення партій солістами й хористами, але розпочалася воєнна доба і роботу довелося перервати не лише над майбутньою постановкою, а й взагалі всю роботу театру. Лише у травні 2022 року Національна опера відновила свою роботу, а з осені, після того, як випустили прем’єру “Травіати” Дж. Верді, ми почали працювати над виставою “Кіт у чоботях”.

Коли всі виконавці вивчили свої партії почалися репетиції - на початку квітня. Ми навіть зробили запис цього твору спільно з солістами, хором та симфонічним оркестром.

А влітку я запросив до співпраці свою чарівну колегу, знану режисерку Оксану Тараненко, з якою ми багато років дружимо. Вона зараз знаходиться у гарному піднесенні українського оперного репертуару - це такі її резонансні постановки, як “Катерина” О. Родіна в Одеській опері й “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського у Львівській опері, а тепер ще одна її новинка -”Кіт у чоботях” вже на сцені Національної опери. Мені надзвичайно приємно привітати пані Оксану з чудовою виставою, яку вона поставила у нашому театрі.

Я тільки на генеральній репетиції повністю подивився цю роботу, хоча шматки вистави бачив, забігаючи до зали, трохи піддивлявся, але утримував себе, аби не втручатися у творчий процес режисерки. Багато речей, які запропонувала Оксана Тараненко, мені дуже сподобалися, це чи мало знахідок, авторської режисерської винахідливості, а ще треба пам’ятати, що

“Кіт у чоботях” - це перше прочитання твору Юрія Шевченка, світла пам’ять цьому талановитому маестро.

“НАША КАЗКА – ПРО ВИГАДЛИВІСТЬ, КМІТЛИВІСТЬ, ГНУЧКІСТЬ, ВМІННЯ ЗНАЙТИ ВИХІД ІЗ БУДЬ-ЯКОЇ СИТУАЦІЇ”

- Нині, працюючи на “мистецькому фронті”, ми повинні пам’ятати якою ціною бійці ЗСУ тримають рубежі, аби вибити російських загарбників з нашої землі.

Тому я кожного дня, звертаючись до артистів і музикантів, висловлюю величезну подяку нашим військовим, які дають нам змогу, попри війну, все ж працювати, - зазначила режисерка Оксана ТАРАНЕНКО.

- Дуже важливо, що Національна опера думає про майбутнє і в афіші з’являється нова українська вистава для дітей. Бо, якщо сьогодні ми будемо запрошувати маленьких глядачів на якісні оперні вистави, то років за 10-15 будемо мати музично освічених глядачів, які призвичаїлися до високого мистецтва - опери, а не до “субпродукту”, якого зараз дуже багато в теле- і радіоефірах. Я не проти естради, але є певні естетичні канони, традиції, які має українське високе мистецтво, і я вважаю, що це потрібно плекати й розвивати.

В цій виставі є кілька вимірів.

По-перше, Юрій Шевченко багато років співпрацював з Національною оперою України. Він автор чудових балетів, які мають велику популярність у глядачів.

По-друге, це наша особиста дружба з композитором.

Ми багато проєктів з Шевченком створили разом.

Третій вимір - це моя співпраця з Миколою Бровченком - автором віршованого лібрето “Кота у чоботях”, а також нової редакції “Запорожця за Дунаєм” у Львівській опері. Тому в пам’ять про Юрія Валентиновича, який пішов від нас торік, й героїв, які зараз нас боронять від рашистських загарбників, ми цією виставою захотіли представити глядачам щось хороше і світле.

Ця опера народилася завдяки потужній творчій команді. Зокрема, сценографу й художниці Марії Левитській, головній художниці Національної опери. Все чарівне “обличчя” вистави - це завдяки її фантазії та чудовим майстрам театру, які створили казковий світ на сцені, та яскраві костюми всіх героїв. Прекрасна співавторка вистави - диригентка Алла Кульбаба.

Під час роботи я відчувала себе у творчому тандемі, й вдячна долі, що мала змогу працювати з чудовими музикантами під орудою Алли Кульбаби, фантастичними хористами й хормейстером Олександром Тарасенком, який багато сил вклав аби цей твір, що є складним у музичному і вокальному плані, лунав потужно й цікаво.

Наша казка – про вигадливість, кмітливість, гнучкість, вміння знайти вихід із будь-якої ситуації й звісно про  доброту. Ми постаралися зробити більш зрозумілою для сучасних дітей старовинну систему ієрархії суспільства, а от «повчальні висновки» вони зроблять самі або з батьками... Я сподіваюся, що ця вистава буде мати довге сценічне життя і не одне покоління українських глядачів буде на ній щасливо виростати.

-У чому була складність цієї постановки?

- Я потрапила у ситуацію, коли вже був записаний аудіоматеріал твору і ролі вже розподілені, а сценічні ідеї розроблені Марією Левитською... Практично моя робота складалася з наповнення мізансцен. Тому, що входила вже у запланований проєкт, але висока професійність артистів - солістів, хору і балету (хореограф - Віктор Іщук) допомагала. Складність роботи полягала ще в тому, що все було дуже щільно. Не було часу поекспериментувати... Всі працювали спільно на досвіді й професіоналізмі.

“У «КОТІ У ЧОБОТЯХ» МУЗИКА – ЗРОЗУМІЛА, ДОТЕПНА Й ДУЖЕ ВИРАЗНА”

- У музичному плані складність була в тому, що маестро Шевченко переважно писав балетну музику, - додає диригентка Алла КУЛЬБАБА. - Так у нашому театрі були поставлені два його балети -“ Пригоди Піноккіо” й “За двома зайцями”. В репертуарі колег з Київської опери на Подолі є одна опера Юрія Валентиновича - “Король Дроздобород”, але там артисти співали з мікрофоном. Таку саму музичну палітру Шевченко використав й у “Коті у чоботях”. Жоден інструмент не може прибрати, бо це є акорди і якщо щось з цим робити, то прийдеться повністю переоркестровувати твір, а у нас на це не було часу й авторських повноважень та прав.

Тому ми штучним шляхом робили, аби оркестр не заглушав співаків. Десь я прибрала подвійні голоси інструментів соло, або литаври, чи пару тромбонів, якщо композитор написав для трьох, то я лишила один...

В опері грають кілька акторських складів, а часу для репетицій не багато. Ми дуже старалися, аби найкраще передати цікавий музичний матеріал, який написав маестро. А ще пристойно й з балансом грати твір пана Шевченка, залишивши той драйв, який заклав у своєму творі композитор. Сподіваюся, що глядачі отримають задоволення від цієї прекрасної опери. Особливо діти, для яких вона й створена. Думаю, що й дорослих зацікавить цей український сучасний твір. Дитяче – не означає просто.

Ми мали завдання адаптувати звучання саме до оперних умов, де солісти співають без мікрофоів, а потужних духових інструментів у партитурі чимало.

Дуже важливо було віднайти баланс, не втративши нюанси й кольори. У «Коті у чоботях» музика – зрозуміла, дотепна й дуже виразна. В ній багато рідного українського мелосу, а деякі мелодії запам’ятовуються з першого разу, як справжні хіти. Композитор досхочу «погрався» з жанрами, є й деякі інші композиторські витівки, які оцінять і діти, і дорослі… Музика Юрія Шевченка різнобарвна, а те, що в нашому театрі з’явилася опера, яка несе позитив і це відбувається під час війни, дуже важливо.

“ЦЯ ОПЕРА СТАЛА ПОДАРУНКОМ У ТВОРЧІЙ ДОЛІ”

За словами Анжеліни ШВАЧКИ, провідної солістки Національної опери України і виконавиці головної ролі Кота, “ця опера стала подарунком у творчій долі.

За три десятки років мені доводилося виконувати різні образи, - каже співачка,- але у драматичних виставах мецо-сопрано це переважно героїні, які багато страждають, їх вбивають, або навпаки вони самі стають вбивцями...

“Кіт у чоботях” став третьою моєю казкою. Перша - образ Свахи баби Бабарихи у “Казці про царя Салтана” М. Римського -Корсакова. До речі, коли Юрій Валентинович побачив мене у тій виставі, то сказав, що тепер він знайшов... Кота для майбутньої своєї опери. Другою казкою стала “Попелюшка” Дж.Россіні, а зараз вже третя.

Мій Кіт - цікавий персонаж.

Він трохи авантюрний.

Бреше, аби допомогти своєму Хазяїну. Він не лише допомагає хлопцю стати багатим паном Муркісом, й одружитися з Принцесою, яку покохав з першого погляду, а головне зумів перехитрити страшного Людожера, і коли той перетворився у мишку - з’їсти... Мені здається, що Кіт трохи схожий на героя кінострічки “Труффольдіно з Берзамо”, або великого комбінатора Остапа Бендера з романів “Дванадцять стільців” та “Золоте теля” Іллі Ільфа і Євгена Петрова.

Сьогодні Кота можна порівняти з крутим ТОР-менеджером, який ставить ціль і всього добивається. Мені цікаво була працювати над цим образом. Труднощі виникали під час репетицій, бо текст лібрето дописувався у процесі роботи. Маю надію, що ця опера стане цікавою для сімейного перегляду, бо діти будуть уважно слідкувати за сюжетом, а дорослі насолоджуватись феєричною музикою Юрія Шевченка.

“ЦЯ ОПЕРА - ПЕВНИЙ ВИКЛИК ДЛЯ МИТЦІВ”

- Чудово, що глядачі отримають цікавий, сучасний український “продукт”, - вважає диригент Сергій ГОЛУБНИЧИЙ. - Я, як людина, що залучений у цьому творчому процесі, хочу зазначити, що твір не простий і ця опера - певний виклик для митців. У Юрія Шевченка це друга опера. Першу - “Король Дроздобород” я мав честь створювати з командою Київської опери на Подолі. Тоді теж виникали певні технічні проблеми під час народження вистави.

Втім, з Юрієм ми мали змогу розв'язувати всі питання, які з’являлися. Він дав нам можливість коригувати свої твори. Ми у “...Дроздобороді” трохи міняли партитуру, роблячи її трохи легшою для співаків, щоб зручніше було й для хорових партій. Та опера була схожою на мюзикл.

Зараз нам теж є над чим попрацювати. Хористи у “Коті у чоботях” - класно виступають і як артисти, і як вокалісти, а з солістами поки є певні проблеми бо не всі вокальні партії написані в зручному регістрі , тому текст не скрізь прослуховується, але будемо працювати, щоб максимально зрозумілим був для глядача. Впевнений, що під час репетицій всі шорсткості відшліфуються.

У Київській опері на Подолі артистам підключали мікрофони, а тут співаки тільки своїм голосом без підсилювальної техніки працюють.
Юрій завжди йшов на певні поступки...

Ми ночами сиділи та разом переробляли партитури для оркестру, вибудовували образи спільно з солістами. Нині автора, на жаль, вже немає на цьому світі, а тому ніхто не змінює мелодії, які написав композитор...

Шевченко був надзвичайною людиною, добрий, позитивний, дуже високо фаховий композитор. Нагадаю, що в Київській опері на Подолі багато років з аншлагами йшов балет “Бармалей та Айболить”, яку поставили Олексій Баклан і Віктор Литвинов.

Юрій був прекрасним мелодистом, його твори запам’ятовуються, а під час вистав публіка навіть підспівувала артистам. Впевнений, що “Кіт у чоботях” стане теж хітом в афіші театру і виставу полюблять глядачі.

Користуючись нагодою Music-Review Ukraine поцікавився у керманича Національної опери й про творчий доробок Юрія Шевченка, зокрема, про два його балети “За двома зайцями” і “Пригоди Піноккіо”, які прикрашали репертуар Національної опери.

Нині в афіші з’явилася ще одна новинка - опера “Кіт у чоботях”.

Але якщо уважно подивитися репертуар, то аншлагові балети композитора зникли. Чому?

- З балетом “ За двома зайцями”, що створений за мотивами комедії Михайла Старицького, дійсно, є проблеми. Зраз ми розбираємося з колегами, які фінансували цю постановку, - пояснює Петро ЧУПРИНА, генеральний директор, художній керівник Національної опери України. - Там є певні юридичні й фінансові питання.

Спонсори хотіли отримати оснащення вистави для постановки в іншому театрі. Це, зокрема, сценографія Сергія Маслобойщикова й костюми Ганни Іпатьєвої...

Хоча витрати на постановку були двосторонні, а тому просто все віддати ми не можемо. А ще виникло питання нової редакції балету (хореограф Віктор Литвинов, авторка ідеї й виконавиця ролі Проні Прокопівни - балерина Тетяна Андрєєва, диригентом був Володимир Кожухар, царство небесне цьому маестро).

Над цим проєктом ми працюємо, і сподіваюся, що десь навесні глядачі побачать нову редакцію вистави.

А що стосується “Пригод Піноккіо”, то на зимові канікули цей балет знову прикрасить нашу афішу...

Шкода, що Юрій Шевченко не побачив прем’єри “Кота у чоботях”. Думаю, що він би порадів, що його твір вийшов на сцені дуже яскравим. Всі виконавці з ентузіазмом працювали, і цей творчий драйв, я впевнений, відчують глядачі й отримають задоволення від оперної казки.

СЮЖЕТ:
Десь на задвірках казкового палацу, вільної від біганини хвилини збираються миші, аби вкотре послухати старого Кота, який вже давно на пенсії, і зовсім їм не страшний!

Навпаки!

Миші люблять ці оповідки Кота про пригоди його юності.

Бо Кіт – такий гарний актор!

Коли він щось розповідає, то аж ніби молодіє на очах, переміщаючись в часі років на …дцять назад. Цього разу Кіт вирішив їм розказати з чого, власне, все почалося…

Інші: