|
Любов на трагічному зламі
Одеський національний академічний театр опери та балету показав одну з кращих опер славетного італійського композитора Джакомо Пуччіні
11 грудня 2016, неділя
Поширити у Facebook
Минулого тижня Одеський національний академічний театр опери та балету показав одну з кращих опер славетного італійського композитора Джакомо Пуччіні. В головних ролях — заслужені артисти України Наталія Павленко та Олександр Шульц, Віктор Мітюшкін. Режисер-постановник — народний артист України Володимир Лукашев.
«Флорія Тоска»… Один з найрепертуарніших творів світового оперного мистецтва, гранично вимогливий у вокальному сенсі. Один з найдраматичніших оперних сюжетів. Так стверджують фахівці. І це справді так. Й це, нарешті, опера, на яку можна йти, до подробиць знаючи все напам’ять, — іти, щоби насолодитися прекрасними голосами — а саме високої вокальної майстерності вимагає вона, збагатитись духовно геніальною музикою цього шедевру світової класики. Чому саме ця опера стала однією з найулюбленіших і для театрів, і для глядачів?
В основі насиченого драматизмом сюжету — любов двох полум’яних, чистих, чесних сердець, справжні пристрасті людського характеру. Можна було б сказати, що це суто італійські пристрасті, але вони виходять за рамки побутового сюжету. Дія відбувається на тлі драматичних подій у Римі 1800 року, коли захиталася і впала Римська республіка і до влади приходить деспотична, жорстока тиранія. Переслідування, катування, страти… Смертельний вир підхоплює двох закоханих і несе їх до фатальної розв’язки. Вона неминуча. Не виживає така любов у такий час. Герої мусять боротися або загинути.
Три яскраві образи виразно втілені в музиці та визначають сюжет опери. Це Флорія Тоска — талановита оперна співачка, відомий художник Каварадоссі та шеф таємної поліції, людина без честі й сумління, барон Скарпіа.
Події розвиваються стрімко. На початку ми бачимо героїню дещо виніженою, дуже ревнивою, трохи навіть капризною. Далі життя її кардинально міняється. З палкої та ревнивої вона перетворюється на відчайдушну жінку, яка прагне будь-що порятувати свою любов. Перейнявшись відчуттям цілком реальної небезпеки, що нависла над її коханим, вона виявляє несподівану силу духу. Голос артистки виказує твердість характеру та рішучість. І водночас — її захват і запал любові. Тоска з усіх сил бореться за свою любов. Часами спів артистки досягає найвищого драматизму, інколи це навіть скрик на найвищій ноті. Вона глибоко переживає образ жінки, цілковито охопленої почуттям, наче полум’ям, але згораючої у вогні інших, чужих обидвом пристрастей. Цілісний, дуже виразний, чітко окреслений інтонаційно голос Наталії Павленко засвідчує, що артистка перебуває у добрій творчій формі. Горда постава, пересування сценою, всі її рухи та жести виявляють цілісність характеру героїні, рішучість та мужність, а ще — її жертовність в ім’я порятунку коханого.
Сил обом додає не лише їхня любов одне до одного, а й любов до Вітчизни. Вільні мистці, вони сповідують демократичні цінності. Каварадоссі допомагає переховуватися римському консулові, політ-в’язневі, котрий втік з тюрми, і ко-хана стає йому спільницею. Вони однодумці, й це лише підсилює, ушляхетнює любов. Хоч обоє далекі від політичної боротьби, одначе волею обставин втягнуті у неї — як носії шляхетних чеснот, патріоти і, зрештою, громадяни. Яким, властиво, якраз і має бути мистець, котрий нікому не служить, лише своїй музі, самовіддано служить мистецтву, вільний духом та вірний своїм ідеалам. Але якраз такі мистці не потрібні в час політичної негоди, й тому вони приречені. Це дуже чітко видно у другій дії, на тлі барона Скарпіа. Хоча подеколи артист недостатньо виразний, що компенсується деякою театральністю. Він самовпевнений і поставний, а спів його на тлі розкішно обставленого кабінету, що мало схожий на робоче місце службовця, виказує внутрішню ницість та порожнечу, притаманні таким людям підступність та злостивість.
Пристрасна, поривчаста, невгамовна Тоска одразу втрапляє у пастку, поставлену саме для неї — одержимої любов’ю та готової на все заради коханого — шляхетного і романтичного мрійника — підступним мерзотником Скарпіа. Молитва Тоски у другій дії звучить як реквієм, як найвищий вияв духовної одержимості. З нею перегукується передсмертна арія Каварадоссі. Славетна арія, у якій він прощається з життям, яке так любить. Тембр голосу артиста відчуваєш майже на дотик, здається, що саме таким голосом тільки й можна проспівати цю партію. Спів його легкий, без напруги, він спонукає до співпереживання. Назагал, музика опери — це музика співпереживання, вона виразна, глибока. Оркестр не ілюструє те, що відбувається на сцені, він лише підсилює, увиразнює переживання героїв, аніскільки не притлумлюючи звучання голосів, як це нерідко трапляється. А розкішні декорації лише підсилюють загальне враження…
Гинуть двоє чистих і чесних сердець, а разом з ними гине любов як така. Герої вмирають не тому, що припустилися якихось помилок, і не тому, що то їхній вибір. Це логіка самого життя. Любов їхня, яку показав нам театр, є приреченою в час жорстокого герцю між високістю духу та ницістю тиранії, між свободою духу та мерзенністю духовного рабства. Любов, як вічна субстанція, що вивищує людину, стає неможливою, коли вона втягнута в щось тимчасове, темне і злочинне.
Автор: Роман Кракалія
Діячі мистецтв: Володимир Лукашев
Концертна організація: Одеський Національний академічний театр опери та балету
Концертний зал: Концертний зал Одеського Національного академічного театру опери та балету
Джерело: Чорноморські вісті
|