|
|
Андреас Макко: «Якщо у фіналі тобі аплодують стоячи — отже, ти склав свій іспит»!
Інтерв'ю з відомим німецьким басом
29 вересня 2013, неділя
Поширити у Facebook
27 вересня кияни і гості нашої столиці побачили, як «Летючий Голландець» «пришвартувався» на сцені Національної опери України. Головну партію виконав випускник консерваторії Штутгарта, бас Андреас Макко. Італійська критика назвала співака «новою німецькою зіркою».
Він — частий гість міжнародних оперних фестивалів, зокрема найпрестижнішого щорічного Літнього музичного фестивалю в австрійському Зальцбурзі. Андреас Макко — улюбленець геніального маестро Клаудіо Аббадо. Після успішних виступів у різних країнах видатний диригент запросив Макко до Міланського театру «Ла Скала», де він блискуче дебютував у виставі «Казки Гофмана» Ж. Оффенбаха.
Про враження про українсько-німецьку постановку, нашу країну, колектив Донбас Опери, зустрічі із глядачами знаменитий бас поділився з читачами «Дня».
— Постановка опери «Летючий Голландець» Ріхарда Вагнера відкрила для мене Україну, — зізнається Андреас МАККО. — Я закохався у вашу країну і тепер з особливим задоволенням приїжджаю співати виставу. Україна для мене — це передусім вдячні глядачі, які розуміються на опері. А ще — особлива атмосфера гостинності і привітності. Тому у вашу країну я їду як до себе додому, знаючи, що мене тут люблять і чекають. Це дуже важливе відчуття. Мені дуже сподобалося працювати з киянкою Лесею Алексєєвою та донеччанкою Тетяною Плехановою (виконавиця ролі Зенти). Вони обидві чудові вокалістки і партнерки!
Мені було легко працювати з російським диригентом Михайлом Синькевичем і з українським маестро Василем Василенком. Якщо диригент повністю в матеріалі, добре володіє диригентською паличкою, тоді між вокалістами і музикантами панує цілковите взаєморозуміння. Глядачів постановка Донбас Опери зачаровує! (Оригінальну сценографію з використанням відеопроектора створив тандем митців з Німеччини Момме Хинріхс і Торге Меллер). Я вважаю «Летючого Голландця» інтернаціональним твором і цікавим міжнародним творчим проектом. Хочу подякувати кожному глядачеві, який приходить на цю виставу, і побажати, аби публіка підтримувала не лише Донецький, а й Одеський, Львівський, Київський і всі оперні театри України!
— Андреасе, а наскільки вам близьке трактування опери режисера Мари Курочки?
— Мені дуже подобається працювати з Марою. «Летючий Голландець» в її постановці — це опера генія Вагнера, побачена очима жінки. В оригінальному варіанті це була історія про нещасливе кохання, у фіналі якої головна героїня Зента кидається у вир океану. А режисер Куркочка розповідає «Летючого Голландця» як гарячковий сон Зенти. Мара — дуже щира людина, завжди готова вислухати. У неї завжди безліч геніальних ідей. На перший погляд вони видаються простими, але водночас дуже цікавими. Вона не просто вказує артистові, що і як зіграти, а пояснює, що відчувають герої цієї миті і чому вони поводяться саме так, а не інакше.
Без розуміння і глибокого проникнення в саму сутність відчуттів і переживань героїв Вагнера співати неможливо! Загалом Вагнер — непростий композитор, який потребує сильної вокальної школи, а, приміром, режисер ставить перед артистами завдання співати і повзти водночас (об’єднуючи вокал, постановку і виконавську майстерність, зробити реалістичними рухи на сцені і наповнити емоціями музичне виконання кожної партії).
— Що втілює для вас Зента?
— Любов головної героїні Зенти — це взірець ідеального кохання — чистого і дуже світлого, здатного на самопожертву. Я залюбки виходжу на сцену, тому що бачу віддачу кожного соліста, кожного артиста хору, відчуваю підтримку глядачів і всіх тих, хто працює за лаштунками. На сцені я «відпускаю» себе і стаю Голландцем — тобто тим героєм, якого граю цієї миті. Лише так можна змусити глядача повірити, а головне — переживати разом із твоїм героєм всі події сюжету опери.
— А який для вас найбільш хвилюючий момент в опері?
— Усі ті відчуття, які виникають між Зентою і Голландцем, вони хвилюючі. Він — та людина, для якої вона себе берегла, якої чекала все життя! Зента — дівчина з величезним серцем, ладна на все, аби довести своє кохання. Голландець вражений чистотою і щирістю юної красуні, яка покохала його ще задовго до особистої зустрічі... Але головне, що споріднює обох героїв, — це відчуття надзвичайної самотності. Голландець самотній серед бурхливих морських хвиль, а Зента не знаходить спорідненої душі у світі, що її оточує! У мить зустрічі Голландця і Зенти і наступного дуету глядачі мають відчути катарсис!
— Вже відбулося чотири вистави в Одесі та Львові. Поділіться своїми враженнями про гастролі?
— Напрочуд гарні міста і гарні театри. Попри те, що вистава вже йшла сім разів на донецькій сцені, ми всі дуже хвилювалися, тому що, перш ніж показати «Летючого Голландця» глядачеві, на новій сцені заново доводилося технічній службі будувати «палубу», виставляти світло і налаштовувати відеопроекцію.
Ми обов’язково проводили репетицію, і не одну, аби призвичаїтися до незнайомої сцени і нової зали. Глядачі щоразу аплодували після арій і дуетів, а також наприкінці кожної дії. Це завжди дуже приємно. Отже, те, що ти робиш, правильно. Я завжди із хвилюванням чекаю закінчення вистави: зала встане чи ні? Це як іспит: якщо у фіналі тобі аплодують стоячи — значить, ти склав свій іспит! У Німеччині публіка стриманіша, а в Україні я відчуваю теплоту сприйняття. Овації після кожної вистави тривали 10-15 хвилин. І в ці миті я був щасливий і гордий за себе та своїх колег.
До речі, Андреас Макко виконав партію Голландця у перших гастрольних виставах Донбас Опери в Одесі та Львові. Він є органічним артистом — зовнішність, драматична майстерність, чудовий голос і харизма. Справжній німецький герой балад, красивий і романтичний, як правило, розчарований, в цьому сюжеті — приречений, і тому викликає симпатію в публіки.
Окрім чудового вокалу — «вагнерівського»: густого, сильного голосу, Макко продемонстрував чоловічу красу і стать. Сидячи в залі, мимоволі віриш, що такому чоловікові дівчина здатна простягнути свою руку, аби хоробро зробити крок з ним у безодню!
*****
Андреас Макко навчався музики в консерваторії Штутгарта, потім вокалу — в музичних академіях у Франкфурті та Відні. Працював у Штатс-опері Ганновера, у Франкфуртській та Боннській опері. З 2004 року його запрошують за контрактом провідні європейські театри. У репертуарі співака партії: Р.Вагнер: «Парсифаль» (Гурнеманц), «Золото Рейну» (Фазольт, Фафнер, Вотан), «Валькірія» (Вотан), «Летючий Голландець» (Голландець); В.А.Моцарт: «Чарівна флейта» (Зарастро), «Дон Жуан» (Лепорелло, Дон Жуан, Командор), «Весілля Фігаро» (Фігаро, Бартоло); Дж.Верді: «Аїда» (Цар Єгипту), «Дон Карлос» (Філіпп II), «Луїза Міллер» (Граф Вальтер); Ш.Гуно «Фауст» (Мефістофель); К.Дебюссі «Пеллеас і Мелізанда» (Голо). Макко брав участь в міжнародних музичних фестивалях в Байройті (Німеччина), Зальцбурзі (Австрія), Флоренції («Музичний травень»). Працював із всесвітньо відомими диригентами: Клаудіо Аббадо, Джузеппе Синополі, Францом Вельзер-Местом, Зубіном Мета, режисерами: Стефаном Брауншвейгом, Робертом Вілсоном, Пітером Штайном.
Автор: Римма Веремейко
Виконавці: Леся Алексєєва
Концертна організація: Донецький національний академічний театр опери та балету імені А. Солов’яненка
Джерело: Газета "День"
|