|
У Києві відбулася світова прем’єра Восьмої симфонії Валентина Сильвестрова
27 травня 2015, середа
Поширити у Facebook
Свято музики подарували музиканти Національного симфонічного оркестру України під орудою Володимира Сіренка. Цим концертом було перегорнуто другу яскраву сторінку ХХV ювілейного Міжнародного фестивалю «Музичні прем’єри сезону», проведення якого цьогоріч уже вдруге збігається в часі з Днем Києва.
Виступ уславленого колективу став розкішним дарунком поціновувачам симфонічної музики класиків — Ф. Шуберта, Р. Вагнера та наших сучасників — М. Скорика і В. Сильвестрова.
Музична класика, незалежно від епохи її створення, зосереджує у своїх зразках вічні образи й почуття, здатні викликати в слухача ланцюг асоціацій та алюзій, що можуть відчутно перегукуватися з сучасністю, бути співзвучними сьогоденню й не втрачати своєї актуальності, кожного разу дивуючи свіжістю вражень. Тож відкриття концерту Восьмою («Незавершеною») симфонією Франца Шуберта (прем’єра якої, до речі, відбулася у Відні рівно 150 років тому, вже по смерті композитора) скерувало слухацьке сприйняття у коло складних лірико-романтичних, контрастних, психологічних станів людини, яка відчуває катастрофічну прірву між своїми світлими мріями про щасливе буття та драматичними життєвими колізіями, реальне усвідомлення яких сягає піку трагізму.
Дивовижним чином відлуння образної сфери шубертівської симфонії присутні відчули у Восьмій симфонії Валентина Сильвестрова, на світову прем’єру якої давно з нетерпінням чекала музична спільнота столиці й шанувальники творчості відомого українського композитора. Певна близькість шубертівського світовідчуття й сучасного українського митця проступала й у спільному для обох митців прагненні дослухатися до кінцівки музичних фраз, що буквально здатні розчинятися в акустичному просторі залу.
Такий ефект поступового згасання звукових вібрацій було застосовано Шубертом у самому фіналі його Восьмої симфонії. Можливо, вражаюча динамічна поляризація образів і звучань симфонії В. Сильвестрова від громоподібного звучання (у буквальному сенсі слова — «виверження» звукової маси безпосередньо у концертний простір залу, що викликає певні асоціації з апокаліптичними сюжетами) до небесно-прозорих, тендітно-вразливих, трепетних мелодій, ніжних інтонацій, майже дитячої беззахисності звукових переливів струнних, зависаючих і танучих у повітрі «порцелянових» звучань фортепіано, змусили багатьох присутніх відчути у цій постесхатологічній звуковій картині відгомін реалій сьогодення.
У цьому опусі композитор не зрадив своє творче кредо — граничну щирість й рафінованість авторського висловлювання, заглибленість у «космічні» глибини звукових вібрацій, вільне оперування величезними звуковими масами й милування кожним окремим музичним звуком. Одночастинна цілісна композиція ніби віртуально вмістила у себе кілька різнохарактерних частин традиційної класичної симфонії...
Знаменитий Вступ до опери Р. Вагнера «Лоенгрін» захопив усіх присутніх у залі потужною вагнерівською енергетикою симфонічного оркестру, поступовим введенням слухачів у стан тантрично-екстатичного захоплення, неймовірного емоційного піднесення. Майстерна інтерпретація диригентом Володимиром Сіренком надзвичайно складної, сягаючої вершин звукової експресії партитури Вагнера знайшла прогнозований резонанс у публіки, яка, тривалий час стоячи, оваціями не відпускала музикантів зі сцени.
«День» поцікавився враженнями від концерту у відомих музикантів Києва — оперного та симфонічного диригента Івана ГАМКАЛА та композитора Ганни ГАВРИЛЕЦЬ.
— Концерт чудовий, і я з радістю вітаю маестро Володимира Сіренка з таким великим й заслуженим успіхом, — зазначила Г. Гаврилець. — Надзвичайно цікава сама ідея й програма концерту, вона була чітко вибудувана й філігранно виконана. Надзвичайно яскраве враження залишило виконання альтового концерту Мирослава Скорика. І, звичайно, ми всі з нетерпінням чекали на прем’єру нової симфонії Валентина Сильвестрова. Мені видається, що в цьому творі злилися воєдино і минулий, і теперішній Сильвестров. І це поєднання вийшло напрочуд гармонійним і природним. Безперечно, цей твір знаменує новий етап у творчості митця. Всі музиканти, колеги Валентина Васильовича знали, що він весь час перебуває у творчому пошуку, та чи виллється це у симфонічний опус — ніхто не міг передбачити. То більшим сюрпризом для всіх стала поява такого монументального симфонічного полотна.
— Мене вразила велика кількість публіки, яка, попри те, що цей концерт (уперше, до речі, за всю історію фестивалю) був платним, майже вщент заповнила залу, — зізнався І. Гамкало. — Оркестр добре впорався з непростою програмою, та особливо мені сподобалося виконання альтового концерту Мирослава Скорика чудовою альтисткою, призеркою міжнародних турнірів Італії, Словаччини, Німеччини, Швейцарії Валентиною Пришляк, яка вже після львівської Національної музичної академії закінчила Міжнародну музичну академію І. Менухіна, потім Вищу школу музики в Лозанні (Швейцарія) і вже має досвід виступів із симфонічними оркестрами України, Німеччини, Швейцарії.
Ви могли помітити, яке в неї елегантне звучання інструмента. Часом складалося враження, наче вона грала на одній струні. Концерт М. Скорика цікавий музично, фактурно, і він обов’язково має стати репертуарним у програмах наших солістів, оскільки таких концертів не лише в Україні, а й у світі в цілому не так вже й багато. З великим інтересом прослухав і нову симфонію В. Сильвестрова, від якого всі завжди чекають чогось нового й незвичайного. Велике, масштабне, хоча й одночастинне симфонічне полотно було дуже схвально сприйнято публікою.
Автор: Наталія Семененко
Колективи: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Диригенти: Володимир Сіренко
Композитори:Валентин Сильвестров, Мирослав Скорик, Євген Станкович
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Конкурс (фестиваль): Фестиваль "Музичні прем'єри сезону"
Джерело: Газета "День"
|