|
|
До 980-річчя Білої Церкви: Звуки органа над мальовничою Россю
Білоцерковський будинок органної і камерної музики
5 вересня 2012, середа
Поширити у Facebook
Кожен, хто хоча б раз побував у Білій Церкві, закарбував у своїй пам’яті картину величного храму, що височіє на березі мальовничої річки Рось на Замковій горі. Це – костьол Іоанна Хрестителя, у якому нині розташований Будинок органної і камерної музики.
 У сиву давнину на цьому місці знаходився дитинець міста Юр’їв, заснований Ярославом Мудрим в 1032 році.
Костьол був побудований у 1812 році графом Ксаверієм Браницьким, як усипальниця роду Браницьких, на честь сина Олександра, який трагічно загинув у віці 14 років.
У костьолі відбувалися церковні служби, але після революції 1917 року він був закритий, а у 1930 році переданий місцевому Краєзнавчому музею.
Богослужіння припинилося і продовжилося лише на короткий час в роки німецької окупації.
В післявоєнні роки приміщення використовувалось для проведення лекцій, пізніше – в якості складу.
У 1974 році за рішенням місцевої влади розпочалась реставрація костьолу, яка тривала 14 років. Після реставрації у будівлі костьолу відкрито Будинок органної та камерної музики. Концертний зал розрахований на 300 місць. Орган було встановлено 7 березня 1990 року чехословацькою фірмою «Rieger Kloss». Орган має достатню потужність, щоб заповнювати простір концертного залу. Проспект органа, загальний інтер’єр, достатність світла та простору утворюють затишок.
На внутрішніх стінах будівлі є чотири меморіальні дошки онуків графа Франциска Ксаверія Браницького - Ксаверія, Олександра, Владислава та Костянтина. На них вказано місце та дату їхнього поховання. Інтер’єр прикрашає монументальний живопис, оформлений згідно з канонами іконографії. Всі малюнки проходили повну реставрацію.
Інтер’єрна та екстер’єрна ліпка, виготовлена італійськими майстрами, до нашого часу дивом збереглась непошкодженою.
Ще у 1842 р. із Франції був привезений та встановлений маятниковий годинник, який заводиться за допомогою трьох гир і автоматично відбиває час кожні п’ятнадцять хвилин меншим дзвоном та кожну годину – більшим. Порядок наступний: в 15 хвилин малий дзвін пробиває один раз, в 30 хвилин – двічі, в 45 – тричі, а по завершенню години – чотири рази, після чого зразу приєднується великий дзвін, який пробиває стільки разів, скільки годин.
Будівля має дві дзвіниці: на правій два дзвони, відбиваючих час, а на лівій їх колись було шість. Зараз, на жаль, ліва пуста.
У Будинку органної музики постійно діє виставка-продаж картин місцевих професійних та самодіяльних художників, що дає змогу знайомити жителів та гостей міста ще з одним видом мистецтва – живописом.
За роки свого існування Будинок органної та камерної музики набув статусу одного з найкращих концертних залів України, став центром духовного збагачення населення міста, центром розвитку професійних музичних виконавців на Київщині.
З серпня 2007 року директором Будинку органної та камерної музики був призначений Володимир Дмитрович Клюєв – високопрофесійний спеціаліст із досвідом роботи на відповідальних керівних посадах, художній керівник народного муніципального аматорського хору «Від серця до серця», який сьогодні функціонує при Будинку органної та камерної музики.
Хор є неодноразовим дипломантом міжнародних, Всеукраїнських, міжрегіональних, обласних, міських фестивалів та конкурсів. У 2009 році хор відсвяткував свій 30-річний ювілей.
 - Володимире Дмитровичу!
На сьогоднішній день Будинок органної та камерної музики набув набагато ширшого статусу, ніж просто культова споруда чи органний зал.
- Так, дійсно, діяльність залу тісно пов’язана з суспільним життям міста: заходи з нагоди професійних свят, вручення місцевих премій діячам культури, концерти для гостей міста під час святкування Дня Перемоги, Дня міста, благодійні концерти і багато інших заходів відбуваються саме у нашому залі.
Для Білої Церкви Будинок органної музики став не лише центром духовності, а й місцем зустрічі.
Він об’єднує усіх мешканців міста.
З одного боку тут відбуваються католицькі богослужіння. З іншого - тут досить насичене концертне життя.
Окрім того, саме тут відбуваються численні міські та районні заходи. Більше того, зображення костелу, як візитівка Білої Церкви, часто використовується на емблемах торгових марок (борошні, молочній продукції тощо). Кожному гостю Білої Церкви обов’язково показують дендропарк «Олександрія» і Будинок органної і камерної музики.
Хочу наголосити, що лише завдяки громаді Білої Церкви вдалося зберегти цю унікальну духовну, культурну та архітектурну перлину нашого міста. То ж маємо надію, що й наші нащадки також милуватимуться цим костелом і матимуть змогу слухати тут чарівні мелодії.
Органістом з 1990 року в Будинку органної та камерної музики працює випускниця Київської державної консерваторії ім. П.І. Чайковського (нині Національна музична академія України) - Тетяна Орлова. За багаторічну працю та високі досягнення у виконавській майстерності солістка отримала відзнаку міського голови, звання лауреата молодіжної літературно-мистецької премії ім. Вінграновського (1994 р.) та лауреата літературно-мистецької премії ім. Нечуя-Левицького (2006 р.), почесне звання заслужена артистка України (2007р.).
Ми зустрілися з Тетяною Орловою і вона розповіла нам чимало цікавого про органний зал.
 - Цього року костелу виповнилося 200 років – у 1812 році був закладений перший камінь, а будівництво костелу тривало до 1816 року.
Нинішній рік для Будинку органної та камерної музики щедрий на ювілеї. 25-26 серпня відкривається 22-й концертний сезон.
У рамках цього сезону традиційно відбувається міжнародний музичний фестиваль «Золота осінь». Цьогоріч він буде ювілейним – 20-м.
- Щодо фестивалю, розкажіть, будь ласка, дещо детальніше про цю подію.
- 20-й міжнародний музичний фестиваль «Золота осінь» цього року буде присвячений 200-річчю заснування костьолу св. Іоанна Христителя.
Фестиваль вже давно став традиційним, його з нетерпінням чекають мешканці нашого міста.
І приємно визнавати, що під час фестивалю до нас приїздить чимало гостей – шанувальників класичної музики.
Тому ми завжди з відповідальністю ставимося до організації фестивалю, намагаємося, аби концертна програма була цікавою та різноманітною.
Ми раді, коли вдається познайомити слухачів з новими виконавцями, з новими іменами. Намагаємося, щоб фестиваль задовольняв різносторонні смаки поціновувачів музики.
- Які виконавці приїдуть у Білу Церкву цьогоріч?
- Програма фестивалю обіцяє бути насиченою та цікавою. Відкриватиме фестиваль національний ансамбль солістів «Київська камерата». Як правило, вони щоразу приїздять з новою програмою.
- Закривати ж фестиваль буде національний духовий оркестр України, який приїде з цікавою програмою «Улюблені мелодії кіно».
- Цікавими будуть виступи народної академічної хорової капели ім. П. Чубинського, Національного академічного оркестру народних інструментів України. Звичайно, буде багато органної, камерної, фортепіанної музики у виконанні відомих артистів.
Традиційно у нашому місті люблять Київський квартет саксофоністів. А ось цього разу виступи цього колективу будуть присвячені ще одному ювілею – 170-річчю створення саксофону. До речі, з цього приводу до нас обіцяють приїхати гості з Бельгії: Алян Крепен (композитор, диригент, професор класу саксофона Брюссельської Королівської консерваторії) та Гедвіг Свімберг (професор по класу кларнета Брюссельської Королівської консерваторії, концертний виконавець).
- Яких ще особливих гостей Ви чекаєте цього року на фестивалі?
- До нас завітає один з кращих піаністів України, професор НМАУ ім. П. І. Чайковського, заслужений артист України Юрій Кот.
Окрім того, у фестивалі візьме участь відомий виконавець Алан Саттон. За походженням він – англієць та вже багато років мешкає в Україні. Вони будуть почесними гостями нашого фестивалю.
- У нашому органному залі часто бувають відомі зарубіжні виконавці і не лише під час фестивалю?
- Так, звичайно. Скажімо, в жовтні до нас приїде органістка з Німеччини, а в листопаді до нас з концертом потрапить один з кращих віолончелістів світу Олександр Князєв.
- Білоцерківцям по-справжньому пощастило мати такий скарб, як Будинок органної та камерної музики.
- Це дійсно так. В Білу Церкву навіть спеціально приїздять екскурсійні групи, щоб послухати наш орган.
Цього року до нас часто приїздять гості з Одеси, Вінниці, Черкас, Кременчука і з Києва.
Відверто кажучи, дуже хотілося б, щоб і наші земляки частіше звертали свою увагу на органний зал. Зараз, на жаль, ще мало поціновувачів класичної музики.
- У чому, на Ваш погляд проблема?
- Я вважаю, що зараз у нашій країні спостерігається загальна проблема з духовним рівнем. Наше мистецтво передбачає наявність певної підготовки для сприйняття і бажання приходити слухати саме таку музику. Адже зовсім необов’язково бути фахівцем у цій справі. Чим частіше ми слухатимемо класичну, органну, камерну музику, тим швидше на інтуїтивному рівні відкриватиметься наша душа і сприйняття музики буде зовсім іншим. Треба слухати серцем.
Приємно відзначити, що білоцерківські школярі часто приходять у Будинок органної музики. У нас відбуваються численні міські мистецькі заходи. Певна річ, не всі сприймають таку музику. Але знаходяться і ті, кому ця музика припадає до душі. Трапляються випадки, коли саме діти приводять в органний зал своїх батьків.
Якось ми помітили, що до нас приходять батько з малим синочком, якому було рочків 4-5. Вони бували у органному залі мало не щосуботи. Я запитала у чоловіка: «Вам так подобається органна музика?» На що той відповів, що це його малий син наполягає на відвідуванні концертів. То добре, що батько не відмахнувся від прохань сина і привів його слухати духовну музику. Чимало відвідувачів і музикантів відзначають, що у нашому Будинку органної музики відчувається особлива атмосфера. Тут по-домашньому затишно, привітно, гарно.
- А про що мріється у такому затишному залі?
- Хотілося б, щоб нас підтримували на рівні області й держави. Адже самостійно дуже важко втримуватися на плаву. Виконавці дуже високого рангу нині погоджуються виступати практично за копійки, бо добре розуміють, що від їхнього ентузіазму залежить те, чи збережеться в Україні це мистецтво. Органних залів в Україні не так багато. Усі вони потребують опіки держави.
За роки незалежності держава придбала лише один орган у Київській філармонії і ще планується придбати один інструмент у Харкові. Колись в Україні було близько 500 органів. Переважна більшість з них просто знищена. Кожен орган – велика цінність. Тож варто берегти те, що ми маємо.
Автор: Ганна Іваницька
Виконавці: Тетяна Орлова
Концертна організація: Білоцерківський будинок органної і камерної музики
Концертний зал: Концертний зал Білоцерківського будинку органної і камерної музики
Джерело: grif.kiev.ua
|