| Огляд |
|
|
|
|
Діяльність Василя Барвінського має бути вшанована
17 червня 2015 року у Львівській державній філармонії відбувся концерт із творів Василя Барвінського
27 червня 2015, субота
Поширити у Facebook
Львівські музиканти присвятили його пам’яті цього видатного композитора, різнобічного музиканта та музично-громадського діяча. Концерт був благодійний: усі виконавці виступали у ньому безоплатно, щоб зібрати кошти для встановлення пропам’ятної дошки Василя Барвінського на фасаді будинку Львівської філармонії. Започаткували проведення благодійного концерту і взяли на себе його фінансування та організацію члени львівських клубів Ротарі на чолі з павлом Кашкадамовим. Активно приєдналися до цієї акції лікарі Львівського регіонального фтизіопульмонологічного центру.
Василь Барвінський належить до кола тих видатних діячів, якими пишається наше місто Львів. У першій половині ще недалекого від нас минулого ХХ-го сторіччя він був центральною фігурою українського музичного життя у місті й користувався великою повагою не тільки в українському, але й у польському та гебрейському середовищі. Повагу викликав його великий талант і самовіддана праця на ниві мистецтва, а передовсім те, що був він людиною і музикантом справжнього європейського рівня і складу, свій серед європейських композиторів, а твори його публікувалися і виконувалися в різних країнах світу.
Українці – народ музикальний, і на початку ХХ ст. в Галичині вони охоче збиралися до численних хорів, щоб поспівати. При цьому ніхто не сприймав музику як серйозне професіональне заняття, а віддавали їй тільки дозвілля. Але обдарування юного Барвінського було настільки великим і незвичайним, що батько зважився послати його для фахового музичного навчання до Праги, яка була і є одним з найстарших і найзначніших європейських музичних центрів. Тут юнак побачив, що являє собою європейське музичне життя, і приєднався до нього. Тут він опанував мистецтво композиції під керівництвом тонкого митця Вітезслава Новака, пізнав, зрозумів і засвоїв наймодніший у той час стиль сецесію або ж модерн – сучасний для нього, найактуальніший стиль мистецтва.
І коли настала пора молодому музикантові повернутися на батьківщину, він не захотів опускатися до старого рівня аматорського музикування, а доклав величезних зусиль, щоб підняти музичну культуру Львова до європейської мірки.
Понад 30 років Барвінський очолював український вищий музичний навчальний заклад у Львові, освіту в якому здобули майбутні українські композитори, піаністи-концертанти, скрипалі, співаки, а також десятки грамотних музикантів-аматорів. Як композитор, Барвінський створив багато різножанрової музики. А особливо він розвинув творчість для камерно-інструментального ансамблю, попередньо зовсім не представлену в Україні. Його інструментальні дуети, тріо, квартети, квінтет, секстет – ансамблі для різноманітних складів здобули велике поширення серед українських виконавців, що й сьогодні їх залюбки грають. Барвінський розумів, що високий рівень музичного життя можливий тільки при відповідній до нього культурі слухачів. І на кожен львівський концерт він відгукувався рецензією в пресі, роз’яснюючи достоїнства і недоліки творів та виконання, заохочуючи громадськість обдумувати почуте, формувати добрий смак і розуміння дійсних цінностей.
З гордістю можемо сказати, що до середини 1930-х років нормою для українського Львова стали регулярні різноманітні концерти з серйозними програмами та бездоганним виконанням, музична освіта дітей, жвава дискусія на музичні теми у пресі, головне ж, плідна творчість чималого грона українських композиторів. Словом, цілком фаховий і європейський рівень музичної культури. Так що у Львові було навіть створено Союз українських професійних музикантів. І в досягненні такого рівня чимала заслуга належала саме Василю Барвінському. Все те, що сьогодні маємо за природнє і нормальне у нашому музичному житті, творилося руками цього патріота і його соратників-ентузіастів протягом першої половини ХХ сторіччя.
Композитор усвідомлював важливість всіх цих культурних здобутків, тож в умовах різних окупацій, що змінялися в Галичині того часу, докладав усіх сил, щоб не допустити їхньої втрати. У 1939 році він став директором об’єднаної Львівської державної консерваторії, що розмістилася в приміщенні Галицького музичного товариства (нинішньої філармонії). Коли цю будівлю окупували німці, директор особисто рятував фортепіани, ноти, майно консерваторії. Він рятував також від вивезення українських людей – музикантів, даючи їм працю в музичному навчальному закладі, і за німців, і після повернення радянської влади. Барвінського відзначали високі людські якості – доброта, толерантність, почуття гумору і жодної ксенофобії. Тож допомогу і підтримку від нього у важкі часи мали й українці, і поляки, і євреї. Це – громадський діяч, який, нехтуючи власним часом, здоров’ям і безпекою, допомагав багатьом львів’янам у дні воєнної і повоєнної окупації.
За всю цю діяльність він був скараний радянськими органами. Композитор відбув у каторжних умовах на засланні 10 років, не маючи права творити музику. але і в час переслідування, заслання явив зразок людської і національної гідності. Радянській владі не потрібні і небезпечні були такі зразки. Її метою було, витерти з пам’яті людей творчість, діяльність, самé ім’я Барвінського. не дозволялося публічно згадувати про нього, писати в книжках, виконувати його твори. Сліди цієї радянської політики, на жаль, ще й досі не витерті з масової свідомості. У подвір’ї консерваторії було здійснено варварський злочин – спалено рукописи його невиданих творів!
Тому ми зобов’язані відновити справедливість, і саме тут, встановивши меморіальну дошку на фасаді філармонії, привернути широку увагу до образу й заслуг цієї гідної людини і митця – Василя Барвінського. Чудова будівля філармонії, пам’ятка львівської архітектури, цінна не тільки своїм сецесійним фасадом, але й своєю історією – тими важливими культурними подіями, що у ній відбувалися, духом високого мистецтва, що у ній живе. І до цих подій прямий стосунок мав Василь Барвінський: разом зі Станіславом Людкевичем і Адамом Солтисом він творив історію львівської культури. Ці великі діячі мають навічно зберегтися у благородних стінах Дому музики.
А життя показує, що дійсно «рукописи не горять», як свідчить цитата з популярного твору. Довгі роки музиканти, глибоко шануючи василя Барвінського, збирали його твори по цілому світі – від Тернополя і Дрогобича до Буенос-Айреса і Нью Йорку. І змогли зібрати більшість із втраченого. Музика Василя Барвінського живе, звучить, єднає слухачів. Свідченням цього став концерт, в якому з виконанням камерних творів композитора виступили провідні музиканти Львова.
Програму концерту розпочала «Молитва». Коли Василь Барвінський та його дружина були вислані до мордовських таборів, композиторові було вже 60 років і здоров’я його було неміцним. Та, що дивовижно, він не втратив не тільки почуття власної гідності і доброзичливості до людей. Але, позбавлений права й можливості творити музику, він однак не втратив творчої потенції. І там-таки в табірних умовах композитор задумав свій останній твір – квінтет для фортепіано і струнних, який записав зразу ж після повернення на волю. Друга частина цього твору, призначена для самих струнно-смичкових інструментів, за переказами, втілює молитву в’язнів, що мріють про повернення на рідну землю. Вона здобула особливу популярність і виконується як окремий твір. «Молитва» для струнного квартету прозвучала у виконанні Василя Заціхи, Петра Тітяєва (скрипки), Вадима Педорича (альт) та Тараса Менцінського (віолончель).
Навчаючись у Празі, Василь Барвінський зустрів свою майбутню дружину Наталю Пулюй, доньку видатного українського фізика, – єдину жінку, яку кохав ціле життя. Їй присвятив він один зі своїх кращих творів для фортепіано – цикл «Любов», чудовий зразок музичної сецесії. Цикл «Любов» виконала аспірантка ЛНМА Леся Лемех. Варіації на тему української народної пісні «Про Лимериху» для віолончелі з фортепіано присвячені товаришеві композитора видатному віолончелістові Богдану Бережницькому. Цей цикл та чудову, наспівну «Колискову» Барвінського виконали Тарас Менцінський (віолончель) та Тетяна Милодан (фортепіано).
Прелюдії для фортепіано – це перший виданий твір Барвінського, написаний ще в час навчання у Вітезслава Новака. Вони належать до улюблених в репертуарі українських піаністів. Композитор написав 8 прелюдій, а видав тільки п’ять з них. Останні три прелюдії зберігалися в рукопису і потрапили до числа тих творів, що, так би мовити, «були спалювані, але не згоріли». віднайдені Романом Савицьким-молодшим в США, вони повернулися в Україну та вперше видані тільки у 2006 році в Дрогобичі. Дві з прелюдій Василя Барвінського виконала Оксана Рапіта В програмі прозвучали також відомі солоспіви композитора: «Ой, поля, ви, поля» на слова Олександра Кониського та «Місяцю-князю» на слова Івана Франка. Солістами були назарій Качала і Марія Шрам, партія фортепіано – Галина Курилич.
Завершив програму Секстет для двох скрипок, альта, віолончелі, контрабаса та фортепіано. написаний Барвінським у формі варіацій на власну тему, він був вперше виконаний у 1916 році з нагоди інаугурації будинку Музичного товариства імені Лисенка на вулиці М.Шашкевича, де зараз розміщується Львівське музичне училище. Композитор присв’ятив свій твір пам’яті патрона української музики Миколи Лисенка. Секстет існував тільки в рукописі, і в 1940-х роках цей чудовий твір було втрачено. Тож після повернення з заслання композитор проробив велику працю, відтворивши Секстет з пам’яті. Варіації для секстета – виконали Василь Заціха, Петро Тітяєв, Вадим Педорич, Тарас Менцінський, Олег Лучанко, партія фортепіано – Мирослав Драґан.
Слухачі були вражені красою почутої музики. Багато для кого з них стала відкриттям і творчість, і сама постать Василя Барвінського. Вони одностайно, тривалими оплесками підтримали ідею встановлення пропам’ятної таблиці композитора на фасаді філармонії та зробили свої благодійні внески до фонду її виготовлення.
Автор: Наталя Кашкадамова
Концертна організація: Львівська обласна філармонія
Концертний зал: Концертний зал ім. С. Людкевича Львівської обласної філармонії
Навчальний заклад: Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка
Джерело: gazeta.lviv.ua
|