|
|
Обірвалося земне життя “Берегині української пісні”
Померла народна артистка України Ніна Матвієнко
8 жовтня 2023, неділя
Поширити у Facebook
Померла народна артистка України Ніна Матвієнко, повідомила її дочка Антоніна в неділю вранці.
"Мама померла", - написала Антоніна Матвієнко в соцмережі Instagram.
Пост на сторінці Антоніни з'явився вранці 8 жовтня.
10 жовтня співачці мало виповнитися 76 років.
Ніна Митрофанівна Матвієнко (10.10.1947 - 08.10.2023) , народилася у Неділище, Ємільчинський район, Житомирська область, Українська РСР) — українська співачка та акторка.
Народна артистка Української РСР (1985), лавреатка Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка (1988), Герой України.
Член Спілки кінематографістів України (1989).
Бажання співати було таким сильним у Ніни Матвієнко, що 1966 року вона записалася в студію Хору імені Григорія Верьовки.
З 1968 року, по закінченні вокальної студії при хорі, стала його солісткою.
Співачка вела активну концертно-гастрольну діяльність, почату ще з 1967 року.
Ніна Матвієнко з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки.
У її творчому репертуарі платівки із записами українських народних пісень, аудіокасети, компакт-диски із записами різних за жанром творів.
У 1966–1991 роках була солісткою вокальної студії при Державному заслуженому українському народному академічному хорі імені Григорія Верьовки. Крім того, з 1968 року співпрацює з вокальним тріо «Золоті ключі».
Новий період у творчій долі був пов'язаний з роботою в Національному ансамблі солістів «Київська камерата», солісткою якого вона стала з 1991 року.
Дивно виразний характер фольклорного співу співачки гармонійно поєднувавя з академічним стилем виконання «Камерати», тим самим розширюючи художній репертуар концертної практики колективу.
З 1971 року Ніна Матвієнко в шлюбі з художником Петром Гончарем — сином українського скульптора, художника і збирача старожитностей і українського вжиткового мистецтва Івана Гончара.
Петро відвідав концерт Матвієнко в Києві (1968) і сказав, що вона буде його дружиною. Згодом їх познайомив Лесь Харченко з квартету «Явір».
У 1972 році Ніна Митрофанівна народила сина Івана, за ним Андрія, а потім доньку Антоніну. Сини пішли шляхом батька і стали художниками. У 2005 році, у віці Христа, Іван несподівано вирішив піти в ченці і здійснив постриг. Антоніна продовжує справу матері. На ювілейних концертах, присвячених 60-літтю Ніни Матвієнко, вони співали разом.
У 1975 році Н.Матвієнко заочно закінчила філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка і активно займалася літературною творчістю.Ще в радянські часи Ніна Матвієнко написала історію народного хору імені Григорія Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань і есе. Її твори періодично з'являлися на сторінках таких часописів як «Україна», «Дзвін», «Жіночий Світ» та інших.
Вершинним літературним надбанням співачки стала її біографічна книга «Ой виорю нивку широкую», яка вийшла 2003 року у видавництві Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». У книзі подано пісенно-музичний матеріал із власного репертуару (понад 250 народних пісень і творів українських композиторів — колядки і щедрівки, веснянки, пісні до Зелених свят, купальські та петрівчані, жниварські й обжинкові, весільні, колискові, поховальні, жартівливі й танцювальні, псалми, історичні та станові пісні, пісні про кохання, родинне життя…). 2004 р. вийшла книга спогадів Ніни Матвієнко «Уже так не буде, як є».
У 2010 році співачка записала вступне слово до аудіокниги Блаженнішого Любомира «Дорога до ближнього».
У репертуарі співачки багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII—XVIII сторіччя. Ніна Матвієнко співпрацювала з відомими вітчизняними композиторами сучасності; для неї писали твори Євген Станкович, Олег Кива, Мирослав Скорик, Ірина Кириліна, Ганна Гаврилець і багато інших.
Ніна Митрофанівна зіграла в телевиставах («Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди»), художніх фільмах («Солом'яні дзвони», «Пропала грамота»), в радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»). Співачка озвучила ряд науково-популярних, хронікально-документальних кінофільмів, кілька теле- і радіопрограм.
1984 року брала участь у створенні українського мультфільму «Колискова». 1988 року був знятий відеофільм за участю Ніни Матвієнко «Русалчин тиждень». Серед авторських театрально-режисерських робіт акторки музичний спектакль «Під сонцем» (1997) за участю японського танцівника Тадаші Ендо, а також грандіозне музично-сценічне дійство «Золотий камінь посіємо ми» (1998). Крім того, Ніна Матвієнко 1995 року зіграла 16 вистав з американським театром La Mama E.T.C. (Нью-Йорк, США).
Артистка з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки.
Світла пам’ять!
Виконавець (артист): Ніна Матвієнко
|